Теоретична географія

Теоретична географія — науковий напрям, що вивчає в узагальненому, головним чином, в абстрактному, формалізованому аспекті геосистеми (і їх структури), географічний простір, географічне поле будь-яких географічних об'єктів (природних, громадських, природно-громадських) різного ієрархічного рівня в їх динаміці і нерозривному зв'язку, а також шляхи моделювання геосистем, основні види моделей і їх характеристики.

У вітчизняний науці тривалий час велися дискусії щодо «права на самостійне існування» теоретичної географії (ТГ) як своєрідної географічної науки, важливого напрямку досліджень. Однак до теперішнього часу відсутня більш-менш єдина загальновизнана трактування теоретичної географії.

Теоретична географія досліджує понятійно-термінологічний апарат географії і логічні підстави застосування загальнонаукової методології (системного підходу, математичних методів, теорії інформації та ін.) в географічних науках. За змістом вона вужча від теорії географії (метагеографії).

Теоретична географія, як найбільш абстрактна дисципліна, виконує наступні функції:

1. узагальнює і синтезує результати усіх частних дисциплін в системі географії;
2. створює нові поняття і поглиблює зміст вже існуючих загальногеографічних понять, закономірностей, концепцій;
3. забезпечує ідеями, моделями частні географічні науки;
4. впливає на зміну структури і визначає основні напрями розвитку географії в цілому;
5. вносить істотний вклад у вирішення питань оптимізації взаємодії природи і суспільства, вдосконалення природокористування;
6. розробляє теоретичні основи прогнозування геосистем.

Визначення

О. М. Смирнов відмічав, що теоретична географія узагальнює результати усіх географічних наук, виявляючи для усіх цих наук об'єктивні закони, формує основні теоретичні положення для географії в цілому. Ю. Г. Саушкін теоретичну географію визначає як науку про логіку геопросторів, їх властивості і принципи вивчення і картографування. В. М. Гохман і Б. Б. Родоман мету теоретичної географії бачать у виявленні просторових закономірностей, що зв'язують окремі області географії в єдину, цілісну систему наук. У. Мересте і X. Ялласто підкреслюють, що теоретична географія розглядає тільки ті закономірності, які є загальними для усіх об'єктів, що вивчаються географією. А. М. Колотієвський розрізняє теоретичну географію в широкому і вузькому розумінні. У широкому розумінні — це загальна теорія системи географічних наук, сукупність найбільш загальних (а не усіх) і тільки взаємозв'язаних географічних концепцій, теорій, гіпотез, а у вузькому її розумінні — це загальна теорія географічних просторових систем (геохоросистем).

Література

• Анучин В. А. Теоретические основы географии. — М., 1972.
• Баранский Н. Н. Избранные труды. Научные принципы географии. — М., 1980.
• Бунге В. Теоретическая география. — М., 1967.
• Гохман В. М., Саушкин Ю. Г. Современные проблемы теоретической географии // Вопр. географии. — М., 1977. — Сб. 88. — С. 5-25.
• Исаченко А. Г. Теория и методология географической науки. — М., 2004.
• Медведков Ю. В., Липец Ю. Г. Направления в теоретической географии за рубежом // Теор. проблемы географии. — Рига, 1976.
• Мересте У. Й., Ныммик С. Я. Современная география; вопросы теории. — М., 1984.
• Теоретическая и математическая география. — Таллин, 1978.
• Теория и методология географической науки. — М., 2004.

Посилання

• Голубчик М. М., Евдокимов СП., Максимов Г. Н., Носонов А. М. Теория и методология географической науки. — М., 2005.^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Влах М., Котик Л. Теорія і методологія географічної науки [Архівовано 9 липня 2021 у Wayback Machine.]. - Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2018. - 344 с.