Геологічна формація
Геологічна формація (англ. geological formation, lithological assemblage; нім. geologische Formation) — природна сукупність гірських порід, пов'язаних спільністю умов свого утворення, тобто таких, які виникли в схожій фізико-географічній і тектонічній (геодинамічній) обстановці. Характеризуються потужністю в сотні й навіть тис. м, площею розвитку в багато тис. км². Можуть бути осадовими, вулканогенними, вулканогенно-осадовими, інтрузивно-магматичними, метаморфічними, рудними. Виділяють формації за типами пов'язаних з ними корисними копалинами — вугленосні, фосфоритоносні, соленосні, червоноколірних порід тощо. Формації характеризується певним набором (парагенезом) порід, головних і другорядних, особливостями перешаровування цих порід, формою тіла.
Формації — комплекс осадових гірських порід різного петрографічного складу, що утворилися у неоднакових фізико-географічних умовах, але за однакового тектонічного режиму рухів земної кори. Найбільш розповсюдженими є соленосні, червоноколірні та вугленосні формації.
- Соленосні (галогенні) формації представлені різними за складом хемогенними породами (доломіт, гіпс, ангідрит, кам'яна і калійна солі та ін.), серед яких можуть бути піски та глини. Товщина соленосних шарів вимірюється десятками та сотнями метрів.
- Формації червоноколірних порід утворені відкладами річок, їхніх дельт, озерними й прибережно-морськими осадами.
- Вугленосні формації характеризуються присутністю серед пісковиків, глин, вапняків шарів та лінз вугілля. Товщина вугленосних формацій може сягати до сотень і тисяч метрів.
Літологія формації включає такі характеристики, як хімічний і мінералогічний склад, текстура, колір, первинна структура відкладень, скам'янілості, що розглядаються як породоутворюючі частинки, або інші органічні матеріали, такі як вугілля або кероген. Таксономія скам'янілостей не є достовірною літологічною основою для визначення формації[1].
Поняття геологічної формації сягає витоків сучасної наукової геології. Термін був вперше використаний німецьким геологом Авраамом Ґотлобом Вернером у його теорії походження Землі, яку він розробляв з 1774 року до своєї смерті в 1817 році[2]. З часом ця концепція все більше формалізувалася і зараз кодифікована в таких працях, як Північноамериканський стратиграфічний кодекс[1] та його аналогах в інших регіонах.
Термін «формація» також неформально використовується для опису дивних обрисів (форм), яких набувають гірські породи в результаті ерозійних або осадочних процесів. Така формація занепадає, коли на неї більше не впливає геологічний агент, який її створив. Деякі відомі печерні утворення включають сталактити та сталагміти.
- ↑ а б North American Stratigraphic Code: North American Commission on Stratigraphic Nomenclature. AAPG Bulletin (англ.). Т. 89, № 11. 2005-11. с. 1547—1591. doi:10.1306/07050504129. ISSN 0149-1423. Процитовано 17 лютого 2024.
- ↑ Frank; Dawson Adams (1938). The Birth And Development Of The Geological Sciences (англ.). The Williams And Wilkins Company. с. 221—222.
- Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2001—2004.
- Інженерна геологія (з основами геотехніки): підручник для студентів вищих навчальних закладів /Колектив авторів: В. Г. Суярко, В. М. Величко, О. В. Гаврилюк, В. В. Сухов, О. В. Нижник, В. С. Білецький, А. В. Матвєєв, О. А. Улицький, О. В. Чуєнко.; за заг. ред. проф. В. Г. Суярка. — Харків: Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2019. — 278 с.
- Соленосные формации и практическое значение их изучения. Тезисы докладов 2-го Всесоюзного солевого совещания, 10—14 сент. 1979 г. Т. 2. (рос.)
|
Це незавершена стаття з геології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |