Георгій Акрополіт
Георгій Акрополіт | |
---|---|
Народився | 1217[2][1][3] Константинополь[3] |
Помер | серпень 1282[1] Константинополь, Східна Римська імперія[3] |
Країна | Східна Римська імперія[3] |
Діяльність | політик, письменник, дипломат, історик |
Галузь | історія |
Вчителі | Никифор Влеммід |
Відомі учні | Георгій Пахімерd і Gregory II of Constantinopled |
Знання мов | середньогрецька і давньогрецька[4] |
Діти | Constantine Akropolitesd |
Георгій Акрополіт (грец. Γεώργιος Ακροπολίτης, лат. Georgios Akropolites, *1217 р. — †1282 р.) — візантійський державний діяч, дипломат, інтелектуал, один з найвідоміших візантійських істориків ХІІІ ст.
Його дід Михайло Акрополіт був дікайофілаком. Народився в 1217 р. у Константинополі. У 16 р., після закінчення школи граматики, батько відправив Акрополіта до Нікейського василевса Іоанна ІІІ Ватаца. Геогрій Акрополіт продовжував навчання в Нікеї. Вивчав риторику в Феодора Екзаптеріга, а після його смерті 1236 року логіку та інші дисципліни у відомого візантійського інтелектуала ХІІІ ст. Никифора Влемміда. Був викладачем у Константинопольській вищій школі. Був вчителем спадкоємця трону Феодора, отримавши посаду великого логариста. 1246 року отримав посаду логофета генікону. За панування Феодора II отримав посаду великого логофета, яку обіймав до самої смерті.
Одружився з Євдокією з роду Палеологів. У шлюбі народилися Костянтин, великий логофет, і Мелхісідек (ім'я після прийняття чернецтва).
- Жаворонков П., Некоторые аспекты мировоззрения Георгия Акрополита. // ВВ. — 1986. — Т. 47. — С.125–133.(рос.)
- Жаворонков П., Личность и творчество Георгия Акрополита / П. И. Жаворонков // Георгий Акрополит. История / Перевод, вступительная статья и приложения П. И. Жаворонкова. СПб.: Алетейя, 2005. — С.14—44.(рос.)
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118716972 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в г Roux P. d. Nouveau Dictionnaire des œuvres de tous les temps et tous les pays — 2 — Éditions Robert Laffont, 1994. — Vol. 1. — P. 11. — ISBN 978-2-221-06888-5
- ↑ CONOR.Sl