Перейти до вмісту

Суворов Георгій Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Георгій Дмитрович Суворов)
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Суворов.
Георгій Дмитрович Суворов
рос. Георгий Дмитриевич Суворов[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Г. Д. Суворов у нижньому ряду посередині
Г. Д. Суворов у нижньому ряду посередині
Г. Д. Суворов у нижньому ряду посередині
Ім'я при народженнірос. Георгий Дмитриевич Суворов[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився17 травня 1919(1919-05-17)
Саратов, РРФСР
Помер12 жовтня 1984(1984-10-12) (65 років)
Донецьк
Країна СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьматематик, викладач університету Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materТомський державний університет (РСФСР), Донецький Обчислювальний центр АН УРСР, Донецький державний університет
Галузьматематика, топологія
ЗакладТомський державний університет[3]
Червона армія[3][4]
АН УРСР[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Вчене званняпрофесор, з 1969 р. член-кореспондент АН УРСР[1]
Науковий ступіньдоктор фізико-математичних наук
Науковий керівникП. П. Куфарев, (Томський державний університет, РСФСР)
ВчителіЛаврентьєв Михайло Олексійович Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомі учніКуфарев Борис Павлович, Ігор Семенович Овчинников, Галина Олександрівна Кузик, Самуїл Лейбович Крушкаль, Володимир Михайлович Міклюков
Аспіранти, докторантиVladimir Miklyukovd[5]
Vladimir Ionind[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
медаль «За оборону Москви» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За перемогу над Японією»

Георгій Дмитрович Суво́ров (17 травня 1919, Саратов, РРФСР — †12 жовтня 1984, Донецьк) — математик, член-кореспондент АН УРСР (з 1969); в Україні з 1965; засновник кількох нових напрямків в математиці і топології.

Біографія

[ред. | ред. код]

Уродженець г.Саратова (РРФСР), Г. Д. Суворов закінчив фізико-математичний факультет Томського державного університету в червні 1941. 1941 —1946 провів на службі в автодорожніх військах Радянської Армії (зараз Інженерні війська) і в «Особливому загоні підводно — технічних робіт», де служив військовим водолазом до травня 1946[6]. За військову службу був нагороджений трьома медалями.

З жовтня 1946 навчався в аспірантурі Томського державного університету зі спеціалізацією в теорії функцій комплексної змінної під керівництвом П. П. Куфарева. Результатом науково-дослідної роботи цього періоду стала захищена y 1951 кандидатська дисертація, присвячена розгорнутій теорії простих кінців (англ. Theory of prime ends) послідовності областей, що сходяться до ядра. У подальших наукових дослідженнях Г. Д. Суворов встановив деякі метричні і топологічні властивості, загальні для конформних, квазіконформних, гармонійних та інших відображень, що лягло в основу його докторської дисертації «Основные свойства некоторых классов топологических отображений плоских областей с переменными границами», захищеної в Інституті математики СВ АН СРСР (СО АН СССР) у березні 1961[7] і висунула Г. Д. Суворова в число провідних фахівців в області теорії відображень[8]. У 1961 був визнаний гідним премії ТДУ[9] за наукову роботу.

У 1951  — 1966 Г. Д. Суворов працював асистентом, доцентом, професором, і потім завідувачем кафедри теорії функцій Томського державного університету. У 1965 був обраний членом-кореспондентом АН УРСР і переїхав в Донецьк. З 1966 очолив відділ теорії функцій Донецького обчислювального центру АН УРСР. Одночасно з дослідженнями в Донецькому Обчислювальному центрі Г. Д. Суворов керував і науковою роботою у Донецькому державному університеті.

Крім інтересу до математики, Г. Д. Суворов захоплювався нумізматикою, лижними та велосипедними прогулянками, зібрав велику колекцію медалей і книг.

Досягнення в галузі математиці

[ред. | ред. код]

Г. Д. Суворов сформував дві нові наукові напрями в теорії аналітичних функцій і на її стику з теоретико-множинної топології.

У вивченні класів плоских і просторових відображень з обмеженим інтегралом Діріхле, де Г. Д. Суворов разом з учнями встановив глобальні двосторонні оцінки спотворення відносних відстаней і розвинув закінчену теорію простих решт послідовності областей, що сходяться до невироджених ядра. Теорія відображень просторових областей з обмеженим інтегралом Діріхле викладена в монографії Г. Д. Суворова «Обобщенный 'принцип длины и площади' в теории отображений»[10].

Працюючи в галузі топології граничної відповідності при конформному відображенні, Г. Д. Суворов виділив конформно-інваріантні бікомпактні розширення плоскою однозв'язної області та виявив, що безліч всіх конформно-інваріантних бікомпактних розширень області нескінченно, описавши їх сукупність в термінах теорії структур[8][11].

Педагогічна діяльність

[ред. | ред. код]

Г. Д. Суворов приділяв багато енергії підготовці висококваліфікованих математичних кадрів, був головою шести Донецьких колоквіумів з теорії квазіконформних відображень, їх узагальнень і застосувань[8].

Принципи своєї педагогічної діяльності він виклав в 1964 у статті «О роли разных форм обучения и стимулирования студенческого научного творчества»[12] і в монографії «Об искусстве математического исследования»[11].

Список друкованих праць Г. Д. Суворова

[ред. | ред. код]

Монографії

[ред. | ред. код]
  • «Семейства плоских топологических отображений», Новосибирск: Изд-во СО АН СССР, 1965;
  • «Метрическая теория простых концов и граничные свойства плоских отображений с ограниченными интегралами Дирихле», Киев: Изд-во Наукова Думка, 1981;
  • «Полные решетки конформно-инвариантных компактифакций области», Киев: Изд-во Наукова Думка, 1982 (совм. з О. І. Івановим);
  • "'Обобщенный принцип длины и площади' в теории отображений ", Киев: Изд-во Наукова Думка, 1985;
  • «Простые концы и последовательности плоских отображений», Киев: Изд-во Наукова Думка, 1986;
  • «Об искусстве математического исследования», Донецк: Изд-во ТЕАН, 1999.

Статті

[ред. | ред. код]

Найповніший список друкованих робіт Г. Д. Суворова опубліковано в кн. Н. Н. Круликовский, В. Ф. Галло. «Георгий Дмитриевич Суворов. Биография, указатель трудов.» Томский государственный университет, Томск 1998[13].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Медаль «За оборону Москви». Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.». Медаль «За перемогу над Японією».

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. ↑ «Енциклопедія українознавства» (у 10 томах) / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954–1989;
  2. ↑ а б VIAF — [Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
  3. ↑ а б в Архів історії математики Мактьютор — 1994.
  4. ↑ https://pamyat-naroda.ru/heroes/person-hero93490083/
  5. ↑ а б Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  6. ↑ И.Веревкин, А.Панченко. «Искусство математики[недоступне посилання з липня 2019]», в журналі ФМІТ ВолДУ «Матрица», N 4;
  7. ↑ Н. Н. Круликовский, В. Ф. Галло. « Георгий Дмитриевич Суворов. Биография, указатель трудов.» Томский государственный университет, Томск 1998;
  8. ↑ а б в П. П. Белинский, В. И. Белый, В. Я. Гутлянский, М. А. Лаврентьев, Б. В. Шабат. «Георгий Дмитриевич Суворов (к шестидесятилетию со дня рождения)» в журналі «Успехи математических наук», березень-квітень 1980, т. 35, вип. 2(212);
  9. ↑ История развития математики в Томске [Архівовано 18 травня 2015 у Wayback Machine.];
  10. ↑ Див. 'Список друкованих робіт', розділ 'Монографії';
  11. ↑ а б Більш докладно про математичних дослідженнях Г. Д. Суворова і його школи див. Н. Н. Круликовский, В. Ф. Галло. « Георгий Дмитриевич Суворов. Биография, указатель трудов.» Томский государственный университет, Томск 1998;
  12. ↑ Г. Д. Суворов. «О роли разных форм обучения и стимулирования студенческого научного творчества»//У кн.: Вопросы воспитания и преподавания в университете: Сборник статей. — Л., 1964.
  13. ↑ См. также www.Geomanalysis.com [Архівовано 11 липня 2011 у Wayback Machine.]


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Суворов_Георгій_Дмитрович&oldid=33952220