Георгій Хвічія

Георгій (Гіоргі) Хвічія
გიორგი ხვიჩია
Георгій (Гіоргі) Хвічія; გიორგი ხვიჩია
Полковник армії Грузії
Загальна інформація
Народження	7 квітня 1970; Тбілісі
Смерть	30 червня 2016 (46 років); Донецька область
Поховання	пантеон Сабуртало
Громадянство	Грузія; Україна
Псевдо	«Єгер»
Військова служба
Приналежність	Грузія; Україна
Формування	Мхедріоні (Грузія),; 131 ОРБ (Україна),; ДУК (Україна),; «Карпатська Січ» (Україна)
Війни / битви	Південноосетинська війна (1991—1992); Війна в Абхазії (1992—1993) Битва за Сухумі; ; Російсько-грузинська війна (2008); Війна на сході України Бої за Піски; Бої за Донецький аеропорт;
Нагороди та відзнаки
	Орден Вахтанга Горгасалі I ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Хвічія.

Гео́ргій (Гіо́ргі) Хвічія (груз. გიორგი ხვიჩია; 7 квітня 1970(19700407) — 30 червня 2016) — грузинський і український військовик, полковник армії Грузії, доброволець УНА-УНСО, Добровольчого українського корпусу та батальйону «Карпатська Січ». Учасник воєн за незалежність Грузії та України.

Життєпис

Народився в Тбілісі. Брав участь у війнах у Південній Осетії та Абхазії на початку 1990-х у складі воєнізованої організації «Мхедріоні». Під час битви за Сухумі у вересні 1993 був поранений у ногу та обличчя, внаслідок чого втратив око^[1].

Дослужився до звання полковника в грузинській армії. Обороняв Грузію від російської агресії у 2008 році. Очолював диверсійні групи, що діяли на окупованих Росією територіях Грузії.

У 2014 році приїхав в Україну, щоб допомогти боротися проти російських окупантів. Свою мотивацію пояснював так: «Українці допомагали нам, коли війна прийшла в наш дім, тож моїм обов'язком є допомогти вам тепер»^[2]. Приєднався до УНА-УНСО, із членів якої був сформований 131-й окремий розвідувальний батальйон. Пізніше воював у складі Добровольчого українського корпусу та батальйону «Карпатська Січ». Мав псевдо «Єгер»^[3].

Брав участь у боях за Донецький аеропорт, де дістав поранення в ногу. Тривалий час лікувався, переніс сім важких операцій. Також страждав від цукрового діабету. Після лікування повернувся на фронт, де перебував до самої смерті. Помер 30 червня 2016 року. Похований у Тбілісі на Пантеоні у Сабуртало^[1].

	Він був сильним воїном, що бився до кінця. Це важлива річ на війні. Коли він був поруч, ти знав, що він тебе не покине.
— Грузинський доброволець Самсон Брегвадзе про Георгія Хвічію^[1]

Незадовго до смерті, у 2016 році повінчався з українкою Ларисою. Планував створити Молодіжний вишкільний центр «Карпатської Січі»^[3].

Нагороди

Орден Вахтанга Горгасалі (Грузія);
За даними грузинських ЗМІ, також був нагороджений низкою українських орденів^[1].

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г Exclusive: «ყველაზე საშინელი სისასტიკე იყო, როცა სამარხში ჯვარზე თმებით მიბმული ქალები ვნახეთ» — დოდო გუგეშაშვილი აფხაზეთის ომსა და ქართველ გმირებზე // Primetime.Ge
↑ Полковник Георгій Хвічія // Газета «Незборима нація»
↑ ^а ^б Пастух Б., Манчура Ол., Кучерук Ол. Скріплені кров'ю. — Київ, 2022

[:0-1] а ^б ^в ^г Exclusive: «ყველაზე საშინელი სისასტიკე იყო, როცა სამარხში ჯვარზე თმებით მიბმული ქალები ვნახეთ» — დოდო გუგეშაშვილი აფხაზეთის ომსა და ქართველ გმირებზე // Primetime.Ge

[:1-2] Полковник Георгій Хвічія // Газета «Незборима нація»

[:2-3] а ^б Пастух Б., Манчура Ол., Кучерук Ол. Скріплені кров'ю. — Київ, 2022

[1]

[2]

[3]