Очікує на перевірку

Георгієв Дмитро В'ячеславович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Георгієв Дмитро В'ячеславович
 Майор
Загальна інформація
Народження17 серпня 1977(1977-08-17)
Миколаїв, СРСР
Смерть25 липня 2014(2014-07-25) (36 років)
Аеропорт «Луганськ», Україна
ПохованняКальварія
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Збройні сили України
Рід військ Сухопутні війська ЗСУ
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»
Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»

Гео́ргієв Дмитро́ В'ячесла́вович (17 серпня 1977, Миколаїв, СРСР — 25 липня 2014, Луганськ, Україна) — український військовик, Майор, заступник начальника штабу 15 окремого гірсько-піхотного батальйону 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади Сухопутних військ ЗС України. Загинув під час проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей при обороні луганського аеропорту.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Дмитро Георгієв народився у Миколаєві. З 1979 року проживав разом з мамою в селі Ягубець, а з 1987 року в місті Христинівка. З 1994 році закінчив 11 класів Христинівської ЗОШ № 2. В 1994—1996 проходив строкову службу, після чого продовжив її за контрактом.

Георгієв закінчив Одеський інститут сухопутних військ за спеціальністю «Бойове застосування». Отримав призначення до Ужгорода. За відносно короткий період Георгієву вдалося дослужився до посади заступника начальника штабу військової частини та здобути авторитет серед солдатів.

Брав участь у війні на сході України 2014 року. Героїчно загинув під час оборони аеропорту Луганська в ніч з 25 на 26 липня[1].

Похований в Ужгороді на Пагорбі слави, що на Кальварії.

На початку грудня 2015 року в Христинівці відкрито меморіальну дошку пам'яті Дмитра Георгієва та Володимира Олійника[2].

Родина

[ред. | ред. код]

Дружина — Марина, двоє синів Дмитро 2001 та Ілля 2007 р.н.

Нагороди та вшанування

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Втрати патріотичних сил внаслідок російського вторгнення в Україну (друге півріччя 2014 року). «Летопись запорожской милиции». Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 29 липня 2014.
  2. У Христинівці відкрили меморіальну дошку. Архів оригіналу за 10 березня 2016. Процитовано 9 грудня 2015.
  3. Сім ужгородських військових посмертно стали Почесними громадянами міста

Посилання

[ред. | ред. код]