Георг-Геннінг фон Бассевіц-Бер

Георг-Геннінг фон Бассевіц-Бер
нім. Georg-Henning Graf von Bassewitz-Behr
Народився	21 березня 1900(1900-03-21) Лютцов, Велике герцогство Мекленбург-Шверінське, Німецька імперія
Помер	31 січня 1949(1949-01-31) (48 років) Магадан, СРСР
Країна	Німецька імперія  Веймарська республіка  Третій Райх
Alma mater	Ростоцький університет
Знання мов	німецька
Учасник	Друга світова війна
Членство	СС
Титул	граф
Військове звання	Группенфюрер СС,  генерал-лейтенант поліції (21 червня 1943),  генерал-лейтенант військ СС (1 липня 1944)
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Рід	Bassewitzd
Нагороди	Золотий партійний знак НСДАП Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Медаль «За вислугу років в НСДАП» Медаль «За вислугу років у СС» (12 років) Медаль «За вислугу років у СС» (8 років) Медаль «За вислугу років у СС» (4 роки) Почесний знак «За турботу про німецький народ» Цивільний знак СС Почесний кут старих бійців Йольський свічник СС Кільце «Мертва голова» Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку Спортивний знак СА
Герб
Медіафайли у Вікісховищі

Граф Георг-Геннінг фон Бассевіц-Бер (нім. Georg-Henning Graf von Bassewitz-Behr; 21 березня 1900, Лютцов, Німецька імперія — 31 січня 1949, Магадан, СРСР) — німецький офіцер, групенфюрер СС і генерал-лейтенант військ СС і поліції. Воєнний злочинець, відповідальний за вбивство понад 45 000 мешканців Дніпропетровської області.

Життєпис

Представник мекленбурзького дворянського роду Бассевіц. Батько — граф Адольф фон Бассевіц-Бер (15 липня 1849 — 20 листопада 1915), мати — Доротея Крелль (24 квітня 1873 — 1960). У Георга-Геннінга були 4 молодші сестри.

У 1914-1918 роках навчався в гуманітарній гімназії Доберана. В останній рік Першої світової війни вступив на службу фанен-юнкером у 2-й кірасирний полк «Королева» Королівської прусської армії, в боях участі не брав. Після завершення Першої світової війни займався торгівлею і фермерством у Мекленбурзі, щоб забезпечити сім'ю. В 1919-1920 роках вивчав сільське господарство в Ростоцькому університеті. В 1920 році одружився з графинею Ільзою фон Пфайль унд Кляйн-Елльгут і вступив у Сталевий шолом. Намагався займатися фермерством у Південно-Західній Африці, проте зазнав невдачі.

1930 року повернувся в Німеччину і став прихильником нацистської ідеології. 1 лютого 1930 року вступив у НСДАП (квиток №458 315), в 1931 році — в СС (особистий номер 35 456) і НСКК. 1938 року став співробітником штабу інспектора головного управління автомобільних частин СС.

Із кінця квітня до кінця липня 1941 року — квартирмейстер штабу рейхсфюрера СС. Під час німецько-радянської війни призначений керівником сільськогосподарського відділу в штабі вищого керівника СС і поліції на півночі Росії Ганса-Адольфа Прюцманна (штаб-квартира в Ризі). З середини листопада 1941 до кінця серпня 1942 року — керівник СС і поліції Дніпропетровська, відповідальний за вбивство тисяч цивільних, партизанів і євреїв. Із 22 листопада 1942 до 24 березня 1943 року — вищий керівник СС і поліції в Центральній Росії (штаб-квартира в Могильові), підпорядковувався Еріху фон дем Баху. На цій посаді Бассевіц спланував і здійснив серію масових убивств цивільних. Жертвами наказу Бассевіца стали десятки тисяч людей.

Із 16 лютого 1943 до 8 травня 1945 року — вищий керівник СС і поліції 10-го військового округу (Гамбург). У серпні 1943 року, після бомбардувань Гамбурга, гауляйтер Гамбурга та імперський комісар оборони Гамбурга Карл Кауфман призначив Бассевіца генеральним комісаром безпеки. Бассевіц відповідав за військовополонених, іноземних працівників і в'язнів концтаборів в окрузі. В кінці війни відповідав за «евакуацію» концтабору Ноєнгамме. За наказом чи зі згоди Бассевіца в концтаборі Фюльсбюттель повісили 71 в'язня (58 чоловіків і 13 жінок-членів руху Опору).

В кінці війни був заарештований британськими військами, але згодом відпущений, оскільки скористався фальшивими документами. Декілька місяців працював на фермі. У вересні 1945 року заарештований військовою поліцією США і постав перед британським військовим судом у Гамбурзі за вбивства у Фюльсбюттелі. В серпні 1947 року виправданий. 16 вересня 1947 року переданий радянській владі, засуджений на 25 років примусових робіт за вбивства у Дніпропетровській області. Помер у трудовому таборі у Східному Сибіру.

Звання

СС

• Анвертер СС (20 грудня 1931)
• Манн СС (1932)
• Шарфюрер СС (6 квітня 1932)
• Труппфюрер СС (9 березня 1933)
• Обертруппфюрер СС (12 вересня 1933)
• Штурмфюрер СС (25 листопада 1933)
• Оберштурмфюрер СС (4 грудня 1933)
• Штурмгауптфюрер СС (30 травня 1934)
• Штурмбаннфюрер СС (17 червня 1934)
• Оберштурмбаннфюрер СС (25 квітня 1935)
• Штандартенфюрер СС (22 квітня 1936)
• Оберфюрер СС (вересень 1938)
• Оберштурмбаннфюрер військ СС (червень 1940)
• Бригадефюрер СС і генерал-майор поліції (січень 1942)
• Группенфюрер СС і генерал-лейтенант поліції (10 квітня 1943)
• Генерал-лейтенант військ СС (1 липня 1944)

Збройні сили

• Фанен-юнкер (1 квітня 1918)
• Унтер-офіцер резерву (1 квітня 1936)
• Фельдфебель резерву (29 серпня 1937)

Нагороди

• Цивільний знак СС (№16 433)
• Почесний кут старих бійців
• Золотий почесний щит німецького мотоспорту (травень 1935)
• Йольський свічник (1936)
• Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку в сріблі (1 грудня 1937)
• Спортивний знак СА в бронзі (1 грудня 1937)
• Кільце «Мертва голова» (1 грудня 1937)
• Почесна шпага рейхсфюрера СС (1 грудня 1937)
• Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» (1938)
• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град» (1939)
• Німецький мотоспортивний знак 2-го ступеня (срібний)
• Медаль «За вислугу років у НСДАП» в бронзі (6 березня 1940)
• Хрест Воєнних заслуг
  • 2-го класу з мечами (20 квітня 1941)
  • 1-го класу з мечами (1942)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (20 серпня 1942)
• Залізний хрест
  • 2-го класу
  • 1-го класу (4 серпня 1943)
• Почесний знак «За турботу про німецький народ» 3-го степеня
• Медаль «За вислугу років у СС» 4-го, 3-го і 2-го ступеня (12 років)
• Золотий партійний знак НСДАП

Література

• Tino Jacobs: Himmlers Mann in Hamburg – Georg Henning Graf von Bassewitz-Behr als Höherer SS- und Polizeiführer im Wehrkreis X 1943–1945. Dölling u. Galitz, Hamburg 2001, 191 S. ISBN 3-87916-063-5 und ISBN 3-935549-74-1 (TB)
• Tino Jacobs: „Besitzt die Eignung zum höheren Führer“ – Georg Henning Graf von Bassewitz-Behr – eine SS-Karriere. In: ISHZ, 44, Oktober 2004, S. 50–65
• Linde Apel, Hamburger Behörde für Kultur, Sport, Medien, in Zusammenarbeit mit der Forschungsstelle für Zeitgeschichte in Hamburg und der KZ-Gedenkstätte Neuengamme (Hrsg.): In den Tod geschickt – Die Deportationen von Juden, Roma und Sinti aus Hamburg, 1940 bis 1945. Metropol Verlag, Hamburg 2009, ISBN 978-3-940938-30-5.
• Ruth Bettina Birn: Die Höheren SS- und Polizeiführer. Himmlers Vertreter im Reich und in den besetzten Gebieten. Droste Verlag, Düsseldorf, 1986. ISBN 3-7700-0710-7.
• Ernst Klee: Das Personenlexikon zum Dritten Reich. Fischer, Frankfurt am Main 2007. ISBN 978-3-596-16048-8.
• Genealogisches Taschenbuch der adligen und gräflichen Familie von Bassewitz, Vierte Auflage, 1909, S.13