Перейти до вмісту

Георг Бем

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Георг Бем
нім. Georg Böhm Редагувати інформацію у Вікіданих
Основна інформація
Дата народження2 вересня 1661(1661-09-02)
Місце народженняГоенкірхен, Тюрингія
Дата смерті18 травня 1733(1733-05-18) (71 рік)
Місце смертіЛюнебург
Роки активності1693—1733
Громадянство Священна Римська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіїкомпозитор, органіст Редагувати інформацію у Вікіданих
ОсвітаЄнський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Інструментиорган
Жанрбароко
CMNS: Файли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бем.
Меморіальна дошка у Люнебурзі

Георг Бем (нім. Georg Böhm; 2 вересня 1661(16610902), Гоенкірхен[1], Тюрингія — 18 травня 1733, Люнебург) — німецький композитор, органіст, представник стилю бароко. Відомий своїм внеском у розвиток хоральної партити та впливом на Йоганна Себастьяна Баха в молодості.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Георг Бем народився 2 вересня 1661 року у Гоенкірхен (Тюрингія). Першим його учителем був батько Бальтазар, який був органістом. Можливо, що він також вчився у Йоганна Генріха Гільдебранда (нім. Johann Heinrich Hildebrand)[2], кантора в Ордруфі. Після смерті батька у 1675 році, Бем вчився латинській школі у комуні Гольдбах та, пізніше, у гімназії міста Гота, які закінчив 1684 року[3]. 28 серпня 1684 він поступив до Єнського університету. Орієнтовно 1690 року він його міг закінчити[1].

З 1693 року він мешкав у Гамбурзі[4]. Можливо він слухав музику Йоганна Адама Райнкена, який був органістом у Церкві Святої Катерини. Бем також міг чути гру та музику Вінсента Любека чи навіть Дітріха Букстегуде[5].

1697 року помер Крістіан Флор (нім. Christian Flor)[6], органіст церкви Святого Іоанна Хрестителя у Люнебурзі, і Георг Бем попросився на цю посаду, зважаючи на те, що регулярної роботи у нього на той час не було. З 1698 і до самої смерті він пропрацював тут. Бем одружився і у нього було 5 синів[5].

З 1700 по 1702 роки він міг вчити молодого Йоганна Себастьяна Баха, який приїхав до міста у 1700 році, щоб навчатися в школі церковних півчих при церкві Святого Михайла[7]. Прямих доказів того, що Бах навчався у Бема нема. 1775 року Карл Філіпп Емануель Бах у листах до Йоганна Ніколауса Форкеля писав, що батько любив і вивчав музику Бема[8][7]. 31 серпня 2006 року було виявлено копію відомої хоральної фантазії Райнкена «Потоки вод Вавилона» (нім. An Wasserflüssen Babylon), підписану Бахом:

Il Fine â Dom. Georg: Böhme descriptum ao. 1700 Lunaburgi

Скорочення «Dom.» може означати або «дім» (лат. domus), або «учитель» (лат. Dominus), це доводить, що Бах знав Бема особисто[9]. Цей зв'язок мав перерости у близьку багатолітню дружбу, бо у 1727 році Бах саме Бема назвав своїм північним агентом з продажу клавірних партит (BWV 825–830) №№ 2 та 3[7].

Георг Бем помер 18 травня 1733 року. Його син, Якоб Крістіан, який мав успадкувати посаду органіста після нього, помер молодим. Тож цю посаду посів зять Бема, Людвіг Ернст Гартман[5].

Творчість

[ред. | ред. код]
Див. також: Список творів Георга Бема

Бем найбільш відомий своїми творами для флейти, органу та клавесину (в основному прелюдії, фуги та партити). Багато його робіт було написано так, що могли виконутися і на органі, і на клавесині, і на клавікорді. Його музиці характерний стиль імпровізації, фантазії — «stylus phantasticus».

Найбільш значимим внеском Бема у клавішну музику є розвиток хоральної партити.

Див. також

[ред. | ред. код]
  • Waldschmidt, Carl L. Georg Böhm: his Life and Works, diss., Northwestern U., 1963. (англ.)
  • Cumrine, Carol Ann. The Keyboard and Vocal Settings of Georg Boehm: an Analysis of Style as Dictated by Text, diss., Syracuse U., 1972. (англ.)
  • Verkade, Gary G. Georg Böhm: Vater unser in Himmelreich á claviers et pedal: the Concept of Order, diss., U. of Iowa, 1987. (Another title: The Concept of Order in the Keyboard Works of Georg Böhm.) (англ.)
  • Müller-Buscher, Henning. Georg Böhms Choralbearbeitungen für Tasteninstrumente. Laaber, 1979. ISBN 3-921518-07-5. (нім.)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Georg Böhm (англ.) . www.britannica.com. Архів оригіналу за 27 жовтня 2014. Процитовано 28 березня 2015 року.
  2. ↑ Йоганн Генріх Гільдебранд був учнем Генріха Баха (нім. Heinrich Bach) та Йоганна Крістіана Баха (нім. Johann Christian Bach)
  3. ↑ Georg Böhm (Composer) (англ.) . Bach-Cantatas.com. Архів оригіналу за 5 вересня 2015. Процитовано 28 березня 2015 року.
  4. ↑ Böhm, Georg (нідер.) . www.muziekbus.nl. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 28 березня 2015 року.
  5. ↑ а б в McLean, Hugh J. «Böhm, Georg», Grove Music Online, ed. L. Macy (перевірено 23 березня 2006 року), grovemusic.com [Архівовано 2008-05-16 у Wayback Machine.] (доступ через підписку)
  6. ↑ Joseph Stevenson. Georg Böhm (англ.) . www.allmusic.com. Архів оригіналу за 17 березня 2016. Процитовано 28 березня 2015 року.
  7. ↑ а б в Wolff, Grove.
  8. ↑ Timothy A. Smith. Georg Böhm: 1661-1733 (англ.) . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 28 березня 2015 року.
  9. ↑ Williams, Peter F. 2007. J.S. Bach: A Life In Music. Cambridge University Press. 9780521870740, p. 375.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Георг_Бем&oldid=43204958