Георг Радзій

Георг Радзій
Народився	7 січня 1895(1895-01-07) Писковиці, Гливицький повіт, Сілезьке воєводство
Помер	13 травня 1972(1972-05-13) (77 років) Франкфурт-на-Майні, Дармштадт, Гессен, ФРН
Діяльність	військовослужбовець
Учасник	Перша світова війна, Друга світова війна, Французька кампанія, Операція «Маріта» і німецько-радянська війна
Військове звання	Генерал-лейтенант
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста Застібка до Залізного хреста 1-го класу Застібка до Залізного хреста 2-го класу Золотий німецький хрест Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Нагрудний знак «За поранення» в золоті Сілезький Орел 1-го ступеня Сілезький Орел 2-го ступеня Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Орден Хреста Свободи 1-го класу з мечами

Георг Радзій (нім. Georg Radziej; 7 січня 1895, Пайскречам — 16 травня 1972, Франкфурт-на-Майні) — німецький воєначальник, генерал-лейтенант вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія

Син навчального радника Томаса Радзія і його дружини Гедвіг, уродженої Віцба. 5 жовтня 1914 року вступив в армію. Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. 18 вересня 1928 року одружився з Еллі Расслер. З 12 жовтня 1937 року — викладач військового училища Дрездена, з 16 вересня 1939 року — Вінер-Нойштадта. 16 вересня 1939 року відряджений в штаб 20-го командування прикордонної охорони. З 25 жовтня 1939 року — командир 3-го батальйону 139-го єгерського полку, з 1 травня 1940 року — 3-го батальйону 141-го єгерського полку, з 23 грудня 1940 по 16 серпня 1942 року —143-го єгерського полку, з 22 червня 1943 року — 169-ї піхотної дивізії. 28 квітня 1945 року взятий в полон радянськими військами. Утримувався в Бутирській в'язниці та різних таборах НКВС. 28 червня 1950 року засуджений військовим трибуналом Московського військового округу до 25 років таборів. 7 жовтня 1955 року переданий владі ФРН і звільнений.

Звання

• Фанен-юнкер (5 жовтня 1914)
• Фенріх (18 квітня 1915)
• Лейтенант (2 вересня 1915; патент від 22 березня 1916)
  • 1 липня 1922 року отримав новий патент від 1 листопада 1915 року.
• Оберлейтенант (1 квітня 1925)
• Гауптман (1 лютого 1932)
• Майор (1 березня 1936)
• Оберстлейтенант (1 квітня 1939)
• Оберст (17 грудня 1941)
• Генерал-майор (1 вересня 1943)
• Генерал-лейтенант (1 вересня 1944)

Нагороди

• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Нагрудний знак «За поранення» в золоті
• Сілезький Орел 2-го і 1-го ступеня
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
• Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу (8 квітня 1941) — отримав 2 нагороди одночасно.
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (20 липня 1942)
• Орден Хреста Свободи 1-го класу з мечами (Фінляндія; 30 червня 1943)
• Німецький хрест в золоті (6 січня 1945)
• Лицарський хрест Залізного хреста (9 травня 1945)

Література

• Veit Scherzer: Ritterkreuzträger 1939–1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. 2. Auflage. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 165.

Посилання

• Біографічні дані. [Архівовано 7 травня 2022 у Wayback Machine.]