Герард Реве
| Герард Реве | ||||
|---|---|---|---|---|
| нід. Gerard Reve | ||||
 Герард Реве в 1969 році | ||||
| Ім'я при народженні | Герард Корнеліс ван гет Реве / нід. Gerard Kornelis van het Reve | |||
| Псевдонім | Simon van het Reve | |||
| Народився | 14 грудня 1923 Амстердам, Нідерланди | |||
| Помер | 8 квітня 2006 (82 роки) Зюлте, Східна Фландрія, Бельгія ·хвороба Альцгеймера | |||
| Громадянство |  Нідерланди | |||
| Національність | нідерландець | |||
| Діяльність | прозаїк | |||
| Alma mater | Vossius Gymnasiumd | |||
| Мова творів | нідерландська | |||
| Роки активності | 1940 — 1999 | |||
| Жанр | оповідання, повісті | |||
| Magnum opus | De Avondend і Nader tot Ud | |||
| Конфесія | католицька церква | |||
| Батько | Gerard van het Reved | |||
| Мати | Janetta Jacoba Doornbuschd[1] | |||
| Брати, сестри | Karel van het Reved | |||
| У шлюбі з | Hanny Michaelisd | |||
| Премії | Нідерландська літературна премія (2001) | |||
| Сайт: Nader tot Reve | ||||
|
| ||||
 Герард Реве у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Герард Реве (нід. Gerard Reve, МФА: [ˈɣeːrɑrt ˈreˑvə]; повне ім'я — Герард Корнеліс ван гет Реве / нід. Gerard Kornelis van het Reve; *14 грудня 1923, Амстердам, Нідерланди — 8 квітня 2006, Зюлте, Східна Фландрія, Бельгія) — відомий нідерландський прозаїк, визнаний класик нідерландської літератури ХХ століття. Лауреат Нідерландської літературної премії (2001).
Разом з Гаррі Мулішем і В. Ф. Германсом Герарда Реве критики відносять до так званої «великої трійці» повоєнної нідерландської літератури.
Герард Реве був одним з перших відкритих гомосексуалів у Нідерландах. Він відкрито писав про секс між чоловіками, що шокувало багатьох читачів. Іншою частою темою була релігія. Реве казав, що головним «посланням» його робіт був порятунок від матеріального світу, у якому ми живемо.
Письменник наполягав, що гомосексуальність є лише одним з мотивів у його творах, тоді як глибиннішою темою є неповнота людської любові у порівнянні з божественою любов'ю. Починаючи від двох основних ранніх творів «Шляхом до кінця» і «Ближче до тебе», він розвивав свої погляди на божественне творіння і людську долю, особливо у своїх численних листах. Ці твори підкреслюють символічне значення релігійних текстів як єдине інтелектуально прийнятне, і наполягають на несуттєвості питання про історичну правдивість Біблії. Реве вважав, що релігія ніяк не пов'язана з фактами, мораллю або політикою. Вона також не перебуває в конфлікті із сучасною наукою, тому що релігійні істини і емпіричні факти належать до різних «світів».
Еротична проза Реве частково присвячена його власній сексуальності, але прагне досягти універсальних узагальнень. Його твори часто описують сексуальність, як ритуал. Багато сцен його творів мають щирий садистський характер, але садизм не є самоціллю. Реве вигадав термін «ревізм», яким він позначав учинення сексуальних актів як покарання, присвячених шанованим людям, вищим істотам, і врешті-решт самому Богові. Це знову було пов'язаним із пошуком автором вищого сенсу в людському вчинку (сексі), який є безглуздим в його матеріальній формі.
Стиль Реве поєднує літературну і розмовну мову, водночас йому притаманна яскрава індивідуальність. Його гумор і парадоксальне розуміння світу часто були засновані на контрасті між екзальтованим містицизмом і здоровим глуздом. Багато читачів погано розуміли іронію, яку містять його твори, а також схильність автора до заяв «на межі». Багато хто також сумнівався у щирості переходу письменника в католицьку віру, але Реве наполягав на істинності своєї віри, стверджуючи, що має право на свою особисту інтерпретацію релігії і релігійного досвіду.
Поділ творчого доробку Герарда Реве має тільки часткове покриття в хронології: після екзистенціалістської фікції перших оповідань і повістей 1940-х і 1950-х років почався період щоденникових антиповістей, який у 1970-х роках змінився фікційною садоромантичною прозою. Слідом за автором, критика назвала цю споріднену з порнографією прозу «ревістичною» (від слова «ревізм»). Типовими книгами цих 3 періодів є «Вечори» (De avonden, 1947), «На шляху до кінця» (Op weg naar het einde, 1963), «Мова кохання» (De taal der liefde, 1972)[3].
- Бібліографія[4]:
|
|
|
- ↑ https://literatuurmuseum.nl/nl/overzichten/activiteiten-tentoonstellingen/pantheon/gerard-reve
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Довідки про авторів // Навіщо писати ? Антологія нідерландської прози. (упорядкування і переклад Я. Довгополого), К.: «Юніверс», 2005, стор. 411—412
- ↑ Герард Реве [Архівовано 11 грудня 2010 у Wayback Machine.] на www.dbnl.org (цифрова бібліотека нідерландської літератури) [Архівовано 12 лютого 2009 у Wayback Machine.] (нід.)
- Герард Реве [Архівовано 11 грудня 2010 у Wayback Machine.] на www.dbnl.org (цифрова бібліотека нідерландської літератури) [Архівовано 12 лютого 2009 у Wayback Machine.] (нід.)
- www.nadertotreve.nl (сайт, присвячений письменнику) [Архівовано 8 серпня 2005 у Wayback Machine.] (нід.)
- Довідки про авторів // Навіщо писати ? Антологія нідерландської прози. (упорядкування і переклад Я. Довгополого), К.: «Юніверс», 2005, стор. 411—412
- Герард Реве на сайті IMDb (англ.)
- Герард Реве на www.slovesa.be (рос.)
