Герберт Венер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Герберт Венер
нім. Herbert Wehner
Нині на посаді
Народився11 липня 1906(1906-07-11)[1][2][…]
Дрезден, Німецький Райх[4]
Помер19 січня 1990(1990-01-19)[4][1][…] (83 роки)
Бонн, ФРН[4]
ПохованийBurgfriedhof Bad Godesbergd
Відомий якполітик
КраїнаНімеччина
Політична партіяСоціал-демократична партія Німеччини і Комуністична партія Німеччини
У шлюбі зLotte Loebingerd[2] і Greta Wehnerd[2]
Нагороди
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

Герберт Ріхард Венер (нім. Herbert Richard Wehner; 11 липня 1906, Дрезден — 19 січня 1990, Бонн) — німецький політик, член КПН і СДПН. У 1949—1983 роках депутат бундестагу. У 1966—1969 роках федеральний міністр внутрішньонімецьких відносин. У 1969—1983 роках очолював фракцію СДПН у бундестазі.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в родині шевця та швачки. Його батько брав участь в Першій світовій війні і підтримував стосунки з ветеранами, які дотримувалися соціалістичних і комуністичних поглядів. В молодості був пов'язаний з анархо-синдикалістськими колами навколо Еріха Мюзама.

1927 року вступив у Комуністичну партію Німеччини і був обраний депутатом земельного парламенту Саксонії. Після приходу до влади нацистів емігрував в Радянський Союз і в 1935—1941 роках проживав у Москві в готелі «Люкс». В еміграції увійшов до складу Центрального комітету КПН. Йому вдалося врятувати собі життя під час репресій 30-х років за рахунок доносів на інших німецьких комуністів (Гуго Еберлейн та інших). 1941 року був скерований у нейтральну Швецію, щоб очолити комуністичний опір нацистському режиму в Німеччині. 1942 року був заарештований і дізнався про закінчення війни в шведській в'язниці. За ухилення від виконання партійного завдання виключений з лав партії.

1946 року переїхав у Гамбург і став одним з лідерів Соціал-демократичної партії Німеччини, помічником Курта Шумахера. Через своє небездоганне минуле залишався на других ролях, займаючи посади заступника голови партії або голови фракції в бундестазі. Перебуваючи на організаційних посадах, він хоча і не відразу, але підтримав зміни в партії, заявлені в Годесбергській програмі.

Ім'я Венера стояло в «ліквідаційному списку» антикомуністичної організації Союз німецької молоді.

Публікації

[ред. | ред. код]
  • Rosen und Disteln — Zeugnisse vom Ringen um Hamburgs Verfassung und Deutschlands Erneuerung in den Jahren 1848/49, Verlag Christen & Co., Hamburg, 1948.
  • Unsere Nation in der demokratischen Bewährung; in: Jugend, Demokratie, Nation, Bonn, 1967, S. 19 bis 32.
  • Bundestagsreden, mit einem Vorwort von Willy Brandt, 3. A., Bonn 1970
  • Bundestagsreden und Zeitdokumente, Vorwort Bundeskanzler Helmut Schmidt, Bonn 1978
  • Wandel und Bewährung. Ausgewählte Reden und Schriften 1930/1980 (hrsg. von Gerhard Jahn, Einleitung von Günter Gaus), Frankfurt / M. 1981, ISBN 3-550-07251-1.
  • Zeugnis (hrsg. Von Gerhard Jahn), Köln: Kiepenheuer & Witsch 1982, ISBN 3-462-01498-6.
  • Selbstbestimmung und Selbstkritik. Erfahrungen und Gedanken eines Deutschen. Aufgeschrieben im Winter 1942/43 in der Haft in Schweden (hrsg. von August H. Leugers-Scherzberg, Geleitwort Greta Wehner), Köln: Kiepenheuer & Witsch 1994. ISBN 3-462-02340-3.
  • Christentum und Demokratischer Sozialismus. Beiträge zu einer unbequemen Partnerschaft. Hrsg. Rüdiger Reitz, Dreisam Verlag Freiburg i. Br. 1985 ISBN 3-89125-220-X

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  3. ↑ а б SNAC — 2010.
  4. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118629972 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.

Література

[ред. | ред. код]
  • Cicero. Magazin für politische Kultur : Schwerpunktheft «Herbert Wehner» (Beiträge von: Klaus Harpprecht, Nina Hermann, Vanessa Liertz), Potsdam, September 2004. ISSN 1613-4826 / ZKZ 63920.
  • Helge Döhring: Der Anarchist Herbert Wehner. Von Erich Mühsam zu Ernst Thälmann. In: FAU-Bremen (Hg.): Klassenkampf im Weltmaßstab aus der Reihe: Syndikalismus — Geschichte und Perspektiven. Bremen 2006.
  • Ralf Floehr, Klaus Schmidt: Unglaublich, Herr Präsident! Ordnungsrufe / Herbert Wehner. la Fleur, Krefeld 1982, ISBN 3-9800556-3-9.
  • Hans Frederik: Herbert Wehner. Das Ende seiner Legende. VPA, Landshut 1982. ISBN 3-921240-06-9.
  • Reinhard Müller: Herbert Wehner. Moskau 1937. Hamburger Edition, Hamburg 2004, ISBN 3-930908-82-4.
  • Reinhard Müller: Die Akte Wehner. Moskau 1937 bis 1941. Rowohlt, Berlin 1993, ISBN 3-87134-056-1.
  • Reinhard Müller: Herbert Wehner. Eine typische Karriere der stalinisierten Komintern? Auch eine Antikritik. In: Mittelweg 36, Jg. 14, 2005, H. 2, S. 77-97.
  • Reinhard Müller: Denunziation und Terror: Herbert Wehner im Moskauer Exil, in: Jürgen Zarusky (Hrsg.), Stalin — eine Zwischenbilanz aus deutscher Sicht. Neue Beiträge der Forschung, München 2006, (Schriftenreihe der Vierteljahrshefte für Zeitgeschichte), S. 43-57.
  • Knut Terjung (Hg.): Der Onkel. Herbert Wehner in Gesprächen und Interviews. Hoffmann & Campe, Hamburg 1986, ISBN 3-455-08259-9.
  • Claus Baumgart, Manfred Neuhaus (Hrsg.): Günter Reimann — Herbert Wehner. Zwischen zwei Epochen. Briefe 1946. Kiepenheuer, Leipzig 1998 ISBN 3-378-01029-0
  • Friedemann Bedürftig (Hrsg.): Die Leiden des jungen Wehner: Dokumentiert in einer Brieffreundschaft in bewegter Zeit 1924—1926. Parthas, Berlin 2005, ISBN 3-86601-059-1
  • August H. Leugers-Scherzberg: Die Wandlung des Herbert Wehner. Von der Volksfront zur großen Koalition. Propyläen, Berlin 2002 ISBN 3-549-07155-8
  • Christoph Meyer: Herbert Wehner. Biographie. dtv, München 2006, ISBN 3-423-24551-4
  • Günther Scholz: Herbert Wehner. Econ, Düsseldorf 1986, ISBN 3-430-18035-X
  • Michael F. Scholz: Herbert Wehner in Schweden 1941—1946. Oldenbourg, München 1995 року, ISBN 3-486-64570-6
  • Hartmut Soell: Der junge Wehner. Zwischen revolutionärem Mythos und praktischer Vernunft. DVA, Stuttgart 1991 року, ISBN 3-421-06595-0.
  • Wolfgang Dau, Helmut Bärwald, Robert Becker (Hrsg.): Herbert Wehner. Zeit seines Lebens. Becker, Eschau 1986

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Герберт_Венер