Герберт Шульце
| Герберт Шульце | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Herbert Emil Schultze | |||||||
 | |||||||
| Прізвисько | Vaddi | ||||||
| Народився | 24 липня 1909[1][2] Кіль, Німеччина[2] | ||||||
| Помер | 3 червня 1987 (77 років) Лондон, Велика Британія[1] | ||||||
| Поховання | Вільгельмсгафен | ||||||
| Країна |  Німеччина | ||||||
| Діяльність | військовослужбовець | ||||||
| Alma mater | Військово-морська академія Мюрвікаd (28 березня 1933)[1] | ||||||
| Знання мов | німецька | ||||||
| Учасник | Друга світова війна[2] і Битва за Атлантику | ||||||
| Військове звання | корветтен-капітан[3][2], Капітан-цур-зее і солдат[1][4][2] | ||||||
| Нагороди |
 | ||||||
Герберт Еміль Шульце (нім. Herbert Emil Schultze; 24 липня 1907, Кіль, Німецька імперія — 3 червня 1987, Лондон, Велика Британія) — німецький офіцер-підводник, корветтен-капітан кріґсмаріне (1 квітня 1943), капітан-цур-зеє бундесмаріне. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.
Шульце народився в портовому місті Кіль і вже в дитинстві цікавився човнами і моторами. У 1930 році він вступив в рейхсмаріне. На легкому крейсері «Емден» він відправився в похід навколо світу (1 грудня 1930 — 8 грудня 1931).
Після проходження курсу підвищення кваліфікації, з 31 січня 1938 року — командир підводного човна U-2 (тип II-A), а з 22 квітня 1939 року — U-48. Його човен вважався найбільш везучим човном Кріґсмаріне. Шульце зробив на ній 5 походів (загалом 135 днів у морі). Під час свого другого походу Шульце потопив 5 кораблів за 6 днів, серед яких був найбільший у світі танкер «Еміль Мігует» (14 115 брт).
З жовтня 1940 року — заступник командира 7-ї флотилії в Сен-Назарі.
З 17 грудня 1940 року — знову командир U-48, здійснив на ній ще 3 походи (загалом 93 дня в морі).
З 27 липня 1941 року — командир 3-ї підводної флотилії в Ла-Рошелі.
В травні 1942 року Шульце був переведений офіцером Адмірал-штабу в штаб групи ВМС «Північ», а в грудні 1942 року — в штаб командувача підводного флоту.
З травня 1944 року — начальник відділу військово-морського училища в Мюрвіку.
Всього за час бойових дій Шульце потопив 26 кораблів (загальна водотоннажність — 169 709 брт) і пошкодив 1 корабель (9 456 брт).
Після капітуляції він був призначений союзниками командиром батальйону, потім командиром військово-морського училища в Мюрвіку і табору військовополонених «Heinz Krey». У листопаді 1945 року Шульце став цивільним директором військово-морських споруд у Фленсбург-Мюрвіку.
З липня 1956 до вересня 1968 року служив у бундесмаріне.
Кілька разів Шульце по радіо попереджав британців про потоплення суден і тим самим врятував життя багатьох моряків, чим заслужив повагу з боку противника.
- Кандидат в офіцери (1 квітня 1930)
- Зеє-кадет (9 жовтня 1930)
- Фенрих-цур-зее (1 січня 1932)
- Обер-фенрих-цур-зее (5 квітня 1934)
- Лейтенант-цур-зее (1 жовтня 1934)
- Обер-лейтенант-цур-зее (1 червня 1936)
- Капітан-лейтенант (1 червня 1939)
- Корветтен-капітан (1 червня 1943).
- Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (4 роки) (2 жовтня 1936)
- Пам'ятна Олімпійська медаль (20 квітня 1937)
- Залізний хрест
- 2-го класу (25 вересня 1939)
- 1-го класу (27 жовтня 1939)
- Нагрудний знак підводника
- Звичайний (25 жовтня 1939)
- З діамантами (15 липня 1941)
- Тричі відзначений у Вермахтберіхті (26 лютого 1940, 2 квітня 1941 і 12 червня 1940)
- Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям (
- Хрест (1 березня 1940)
- Дубове листя (№ 15; 12 червня 1941)
- Хрест «За військові заслуги» (Італія) (24 жовтня 1941)
- ↑ а б в г http://www.ubootarchiv.de/ubootwiki/index.php/Herbert_Schultze
- ↑ а б в г д Busch R., Röll H. Der U-Boot-Krieg, 1939-1945: Die deutschen U-Boot-Kommandanten — 1996. — Vol. 1. — S. 221. — 344 с. — ISBN 3-8132-0490-1
- ↑ https://uboat.net/men/schultze.htm
- ↑ Busch R., Röll H. Der U-Boot-Krieg, 1939-1945: Die Ritterkreuzträger der U-Boot-Waffe von September 1939 bis Mai 1945 — E.S. Mittler & Sohn, 2003. — S. 348. — 539 с. — ISBN 978-3-8132-0515-2
- ↑ а б Schultze, Herbert Emil - TracesOfWar.nl. www.tracesofwar.nl (нід.) . Процитовано 19 жовтня 2018.
- Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.78-79 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2.
- Busch/Röll: Der U-Boot-Krieg Band 1 U-Boot-Kommandanten ISBN 3-8132-0490-1
- Busch/Röll: Der U-Boot-Krieg Band 2 U-Boot-Bau und Werften ISBN 3-8132-0512-6
- Busch/Röll: Der U-Boot-Krieg Band 3 U-Boot-Erfolge ISBN 3-8132-0513-4
- Busch/Röll: Der U-Boot-Krieg Band 4 U-Boot-Verluste ISBN 3-8132-0514-2
- Busch/Röll: Der U-Boot-Krieg Band 5 Ritterkreuzträger ISBN 3-8132-0515-0
- Jochen Brennecke: Jäger-Gejagte ISBN 3-7822-0084-5
- Hildebrand/Röhr/Steinmetz : Die deutschen Kriegsschiffe, Koehlers-Verlagsgesellschaft mbH Herford
- Народились 24 липня
- Народились 1909
- Уродженці Кіля
- Померли 3 червня
- Померли 1987
- Померли в Лондоні
- Кавалери Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям
- Кавалери Залізного хреста 1-го класу
- Кавалери Залізного хреста 2-го класу
- Нагороджені медаллю «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
- Нагороджені Пам'ятною Олімпійською медаллю
- Нагороджені хрестом «За військові заслуги» (Італія)
- Нагороджені Нагрудним знаком підводника
- Німецькі підводники Другої світової війни
- Лейтенанти-цур-зее Рейхсмаріне
- Корветтен-капітани крігсмаріне
- Капітани-цур-зее крігсмаріне
- Відзначені тричі у Вермахтберіхті