Гергард Дегенкольб

Гергард Дегенкольб
нім. Gerhard Degenkolb
Народився	26 червня 1892(1892-06-26) Цайц, Zeitzd, Мерзебург, Саксонія, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Помер	1 лютого 1954(1954-02-01) (61 рік) Дуйсбурґ, Дюссельдорф, Північний Рейн-Вестфалія, ФРН
Країна	Німеччина
Діяльність	військовослужбовець
Знання мов	німецька
Учасник	Друга світова війна
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Нагороди	Лицарський Хрест Воєнних заслуг з мечами Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами Лицарський Хрест Воєнних заслуг Хрест Воєнних заслуг I класу Хрест Воєнних заслуг II класу
Медіафайли у Вікісховищі

Ґергард Деґенкольб (нім. Gerhard Degenkolb; 26 червня 1892, Цайц — 25 січня 1954, Дуйсбург) — німецький інженер-механік, один із найважливіших керівників військової промисловості Третього Рейху. Кавалер Лицарського хреста Хреста Воєнних заслуг з мечами і без мечів.

Біографія

В 1920 році поступив на службу в комапнію DEMAG на посаду асистента з продажу. З 1921 року — керівник заводів DEMAG у Веттері, Мюльгаймі та Дуйсбурзі. з1935 року — директор заводів у Дуйсбурзі. Член НСДАП з 1930 року. В 1940 році Фріц Тодт доручив Деґенкольбу відновти роботу французької та бельгійської промисловості.

В 1942 році Альберт Шпеєр запросив амбіційного і наполегливого інженера Деґенкольба на посаду голови так званої «Ради залізничного транспорту» при імперському міністерстві озброєнь і боєприпасів, яка підкорялась технічному бюро на чолі з Карлом-Отто Зауром. Головним завданням Деґенкольба було забезпечення виробництва нових військових локомотивів типу 42 та 52 у максимально можливих кількостях. Окрім цього, під керівноцтвом Деґенкольба були розроблені та виготовлені нові типи військових локомотивів, а також спрощених пасажирських і вантажних вагонів. Деґенкольб зумів прискорити виробництво локомотивів за рахунок спрощень в конструкції та відмови від необов'язкових компонентів. Рекорд виробництва був досягнутий у червня-серпні 1943 року - 500 локомтивів, після чого темпи виробництва впали.

Після ускладнень на фронту виробництво локомтивів впало, і 15 січня 1943 року Шпеєр призначив Деґенкольба головою «Спецального комітету А4» імперського міністерства озброєнь і боєприпасів, який керува виробництвом ракет А4 (Фау-2). Згідно плану, відомого як «програма Деґенкольба», планувалось налагодити масове врибноцтво ракет по 900 штук на місяць у Нордгаузені, Фрідріхсгафені та Вінер-Нойштадті. У вересні 1943 року Деґенкольб заснував завод Mittelwerk GmbH для серійного виробництва Фау-2 і призначив керівників для вирішення виробничих проблем.

В березні 1944 року Деґенкольб був переведений на посаду керівника ремонтних майстернь імперської залізниці, проте восени 1944 року потрапив у опалу через критичні висловлювання щодо нацистського режиму і на деякий час потрапив у психлікарню.

Незадовго до кінця війни з ініціативи Ганса Каммлера Шпеєр призначив Деґенкольба «Генеральним комісаром програми 262» (масштабне виробництво реактивних винищувачів Messerschmitt Me 262). На цій посаді Деґенкольб координував виробництво у підземних заводах, а також служив зв'язковим між Вільгельмом Мессершміттом та виробничими центрами.

В кінці війни Деґенкольб потрапив у полон, звільнений у 1947 році. З 1950 року керував будівництвом заводу DEMAG у Бразилії, проте через хворобу змушений був повернутися в Німеччину, де і помер в 1954 році.

Особистість

На керівних посадах Деґенкольб прославився своїм жорстким диктаторським стилдем управління, а також вмінням гарно продемонструвати свої успіхи Альберту Шпеєру та публіці.

Нагороди

• Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами та без мечів
• Лицарський хрест Хреста Воєнних заслуг
  • Без мечів (20 вересня 1943)
  • З мечами (29 жовтня 1944)

Джерела

• Manfred Bornemann: Geheimprojekt Mittelbau – Vom zentralen Öllager des Deutschen Reiches zur größten Raketenfabrik im Zweiten Weltkrieg.Bernard & Graefe Verlag, Bonn 1994. ISBN 3-7637-5927-1.
• Freund Florian: Das KZ in der „Serbenhalle“: Zur Kriegsindustrie in Wiener Neustadt. Verlag für Gesellschaftskritik, Wien 1988. ISBN 3-900351-87-2.
• Alfred B. Gottwaldt: Deutsche Kriegslokomotiven 1939–1945. Lokomotiven, Wagen, Panzerzüge u. Eisenbahngeschütze. 3. Auflage, Franckh, Stuttgart 1983. ISBN 3-440-05160-9.
• Jens-Christian Wagner: Produktion des Todes: Das KZ Mittelbau-Dora. Wallstein Verlag, Göttingen 2001. ISBN 3-89244-439-0.
• Jens-Christian Wagner (Hg.): Konzentrationslager Mittelbau-Dora 1943–1945. Begleitband zur ständigen Ausstellung in der KZ-Gedenkstätte Mittelbau-Dora. Wallstein Verlag, Göttingen 2007. ISBN 978-3-8353-0118-4.
• Rudolf A. Haunschmied, Jan-Ruth Mills, Siegi Witzany-Durda: St. Georgen-Gusen-Mauthausen – Concentration Camp Mauthausen