Гергард Міхальскі

Гергард Міхальскі
Гергард Міхальскі
Народився	25 червня 1917 ; Augsdorfd, Гербштедт, Мансфельд-Зюдгарц, Саксонія-Ангальт, Німеччина
Помер	22 лютого 1946 (28 років) ; Кальтенкірхен, Зегеберг, Шлезвіг-Гольштейн, Німеччина ; ·автомобільна аварія
Країна	Німеччина
Діяльність	льотчик, військовослужбовець
Знання мов	німецька
Учасник	Друга світова війна
Роки активності	з 1940
Військове звання	підполковник
Нагороди
	; ; ;

Гергард Міхальскі (нім. Gerhard Michalski; 25 червня 1917, Гербштедт — 22 лютого 1946, Кальтенкірхен) — німецький льотчик-ас винищувальної авіації, оберстлейтенант люфтваффе (8 травня 1945). Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.

Біографія

Після закінчення авіаційного училища в 1940 році зарахований в 6-у ескадрилью 53-ї винищувальної ескадри. Свою першу перемогу здобув 31 березня 1940, збивши французький винищувач в районі франко-німецького кордону. Під час битви за Британію здобув 8 перемог. З 1 жовтня 1940 року — ад'ютант 2-ї групи своєї ескадри. Учасник Німецько-радянської війни, до кінця серпня здобув 13 перемог (загальний рахунок — 22). З 1 жовтня 1941 року — командир 4-ї ескадрильї 53-ї винищувальної ескадри, дислокованої в Нідерландах. Наприкінці листопада 1941 року його група переведена на Сицилію. З 1 червня 1942 року командував 2-ю групою 53-ї винищувальної ескадри, того ж дня збив свій 30-й літак. З жовтня 1942 по травень 1943 року воював у Тунісі, де здобув 8 перемог і підвищив свій загальний рахунок до 50. 18 червня 1943 року його літак (Bf.109G-6) був збитий у районі Доннафукати. Міхальскі був поранений і повернувся в свою ескадру в серпні 1943 року. З 20 квітня по 20 травня 1944 року командував винищувальною ескадрою особливого призначення, дислокованою в Касселі. 7 серпня 1944 року призначений командиром 4-ї винищувальної ескадри і очолював її до кінця війни. У ході боїв було 6 разів збито. Отримав тяжкі поранення в автокатастрофі; помер у шпиталі.

Всього за час бойових дій здійснив 652 бойові вильоти і збив 73 літаки, в тому числі 59 на Західному фронті (з них 13 чотиримоторних бомбардувальників В-17 і В-24).

Нагороди

Нагрудний знак пілота
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (4 роки)
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
Залізний хрест
- 2-го класу (28 вересня 1939)
- 1-го класу (3 вересня 1940)
Нагрудний знак «За поранення» в чорному
Почесний Кубок Люфтваффе
Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
- лицарський хрест (4 вересня 1942) — за 41 перемогу.
- дубове листя (№667; 25 листопада 1944) — за 72 перемоги.
Авіаційна планка винищувача в золоті з підвіскою

Література

Залесский К. А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. — М.: Яуза-Пресс, 2005. ISBN 5699137688
Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
OBERMAIER, E., Die Ritterkreuzträger der Luftwaffe, Hoffmann, 1989.