Перейти до вмісту

Герман Крібель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Герман Крібель
нім. Hermann Kriebel
Народився20 січня 1876(1876-01-20)[1][2]
Гермерсгайм, Рейнланд-Пфальц
Помер16 лютого 1941(1941-02-16)[1][2] (65 років)
Мюнхен, Німецький Райх
Країна Німецький Райх
Діяльністьполітик, дипломат, військовослужбовець
Знання мовнімецька
УчасникПерша світова війна
ЧленствоСА
Посададепутат Рейхстагу Веймарської республікиd і депутат рейхстагу Третього рейхуd
Військове званняОбергрупенфюрер
ПартіяНаціонал-соціалістична робітнича партія Німеччини і Націонал-соціалістичний визвольний рухd
Нагороди
Китайська медаль
Китайська медаль
Медаль принца-регента Луїтпольда
Медаль принца-регента Луїтпольда
Орден «За заслуги» (Баварія)
Орден «За заслуги» (Баварія)
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Військовий хрест Фрідріха-Августа (Ольденбург)
Військовий хрест Фрідріха-Августа (Ольденбург)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Орден крові
Орден крові
Золотий партійний знак НСДАП
Золотий партійний знак НСДАП
Почесний кут старих бійців
Почесний кут старих бійців

Герман Карл Теодор Крібель (нім. Hermann Karl Theodor Kriebel; 20 січня 1876, Гермерсгайм16 лютого 1941, Мюнхен) — німецький офіцер, політик і дипломат, обергрупенфюрер СА, групенфюрер НСКК і оберст вермахту.

Біографія

[ред. | ред. код]

Син генерал-майора Баварської армії Карла Крібеля (1834-1895). Молодші брати — генерал-майор Фрідріх фон Крібель (1879—1964) і генерал піхоти Карл Крібель (1888—1961).

З 1888 року навчався в Баварському кадетському корпусі. Після завершення вивчення історії в Мюнхенському університеті продовжив військову кар'єру в Баварській армії. В 1910-12 роках служив у Генеральному штабі в Берліні. Учасник Першої світової війни, штабний офіцер дивізії і корпусу, потім служив в штабі Еріха Людендорфа. Учасник Комп'єнського перемир'я. За словами журналу «Таймс», його прощальними словами у Версалі були «Побачимося знову через 20 років». З 1 жовтня 1919 року — начальник штабу Організації Ешеріха. Виступив з ультиматумом відставки уряду Гоффманна і призначення прем'єр-міністром Баварії Густава фон Кара в березні 1920 року.

Крібель (четвертий ліворуч) разом з іншими підсудними процесу Гітлера-Людендорфа (1924).

Разом з Адольфом Гітлером і Еріхом Людендорфом був ключовою фігурою в Пивному путчі, прийнявши на себе військове керівництво «Німецьким бойовим союзом», в який увійшли СА, «Військове знамено рейху», «Союз Оберланд», загони Гергарда Россбаха і Роберта Вагнера. Був засуджений разом з Гітлером в 1924 році, відбував покарання у в'язниці Ландсберга. Після звільнення з в'язниці Крібель підтримував свої зв'язки з нацистською партією і Оберландською лігою, але не виграв від приходу Гітлера до влади. Редагував військовий додаток до Völkischer Beobachter, але потім вийшов у відставку в 1926 році і став працювати менеджером з нерухомості.

У 1929 році Крібель вирушив в Китай і служив там першим заступником оберста Макса Бауера, генерального радника гомінданівського уряду маршала Чан Кайші. Відповідав за все військові, економічні та політичні питання. Після раптової смерті Бауера від віспи в травні 1929 року Крібель став його наступником, однак був замінений в травні 1930 року, коли вступив в конфлікт з маршалом і китайськими офіційними особами. Крібель залишався вірним своїм монархічним поглядам і стояв далеко від нацистського руху, приєднався до НСДАП лише 1 січня 1930 роки (партійний квиток №344 967), але вважався «старим бійцем». З квітня 1934 року по 10 січня 1939 року — Генеральний консул в Шанхаї. З 20 квітня 1939 року і до кінця життя начальник відділу персоналу Міністерства закордонних справ. На похороні Крібеля були присутні Адольф Гітлер, Герман Герінг, Йоахім фон Ріббентроп і Рудольф Гесс.

Син Райнер Крібель (1908—1989) також був офіцером, служив у військовій розвідці Райнгарда Гелена.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Astrid Freyeisen: Shanghai und die Politik des Dritten Reiches. Königshausen und Neumann, Würzburg 2000, ISBN 3-8260-1690-4.
  • Othmar Hackl: Die Bayerische Kriegsakademie (1867–1914). C. H. Beck, München 1989, ISBN 3-406-10490-8, S. 504.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #116566523 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.