Струве Герман Оттович
Струве Герман Оттович | |
---|---|
нім. Hermann von Struve ![]() | |
![]() | |
Народився | 3 жовтня 1854[1] ![]() Pulkovod, Царськосільский повітd, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія ![]() |
Помер | 12 серпня 1920[1][2] (65 років) ![]() Бад-Герренальб ![]() |
Поховання | Klein Glienicked ![]() |
Країна | ![]() ![]() |
Діяльність | астроном, викладач університету ![]() |
Alma mater | Дерптський імператорський університетd ![]() |
Заклад | Пулковська обсерваторія HU Berlin Кенігсберзький університет Koenigsberg Observatoryd Берлінська обсерваторія ![]() |
Аспіранти, докторанти | Werner Strehlowd[3] Walter Hassensteind[3] Gustav Försterd[3] Hans-Hermann Kritzingerd[3] Hermann Wolffd[3] Erich Hübnerd[3] Richard Pragerd[3] Феліцьян Кемпінський[3] Eduard Hermann Friedrich Heised[3] Gustav Stracked[3] Johannes Hellerichd[3] ![]() |
Членство | Прусська академія наук Баварська академія наук Шведська королівська академія наук ![]() |
Рід | Струве ![]() |
Батько | Струве Отто Васильович[4] ![]() |
Брати, сестри | Струве Людвіг Оттович Емілі Струвеd ![]() |
Діти | Георгій Германович Струвеd ![]() |
Нагороди | |
![]() ![]() |
Струве Герман Оттович (3 жовтня 1854 — 12 серпня 1920) — російський та німецький астроном.
Народився в Пулкові. Син О. В. Струве. До 1895 р. працював у Пулковській обсерваторії, потім обійняв посаду директора обсерваторії і професора Кенігсберзького університету; 1904 р. очолив Берлінську обсерваторію, яку під його керівництвом було переведено до Бабельсбергу. Основні наукові роботи стосуються спостережної астрономії і небесної механіки. Спостерігав подвійні зірки на 15-дюймовому рефракторі. Був першим спостерігачем на найбільшому тоді у світі 30-дюймовому рефракторі Пулківської обсерваторії, який став до ладу 1885 р.; дослідив інструмент і зробив значну кількість вимірювань подвійних зірок.
Особливу цінність становлять виконані Струве дослідження супутників Марса і Сатурна. На підставі власних спостережень він побудував теорію руху супутників Сатурна. Відкрив лібрацію в русі сьомого супутника цієї планети — Гіперіона і пояснив її впливом на Гіперіон шостого супутника — Титана, найбільшого в системі Сатурна (1888). Відкрив також лібрацію двох найближчих до Сатурна супутників — Мімаса і Енцелада (1892). Спостереження супутника Марса Фобоса, які Струве здійснив у Пулковській обсерваторії, були згодом використані Б. П. Шарплессом при вивченні вікового прискорення в русі цього супутника.
- Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Р. (1977). Струве Герман Оттович. Астрономы. Биографический справочник (на сайте Астронет). отв. редактор Богородский А. Ф. (вид. 2-ге, 416 с.). Киев: Наукова думка.(рос.)
- Народились 3 жовтня
- Народились 1854
- Уродженці Санкт-Петербурзької губернії
- Померли 12 серпня
- Померли 1920
- Співробітники Пулківської обсерваторії
- Науковці Берлінського університету
- Науковці Кенігсберзького університету
- Члени Прусської академії наук
- Члени Баварської академії наук
- Члени Шведської королівської академії наук
- Нагороджені золотою медаллю Королівського астрономічного товариства
- Російські астрономи
- Балтійські німці
- Уродженці Санкт-Петербурга