Герман (князь Гогенлое-Ланґенбурзький)

Герман
нім. Hermann
Герман Князь Герман на гравюрі Річарда Брендамура, 1895—1896 роки
6-й князь Гогенлое-Ланґенбурзький
Початок правління:	21 квітня 1860
Кінець правління:	9 березня 1913
Партія:	Імперська партія
Попередник:	Ернст I
Наступник:	Ернст II
Дата народження:	31 серпня 1832(1832-08-31)
Місце народження:	Ланґенбург
Країна:	Королівство Вюртемберг
Дата смерті:	9 березня 1913(1913-03-09) (80 років)
Місце смерті:	Ланґенбург, Королівство Вюртемберг
Поховання	Лангенбург
Дружина:	Леопольдіна Баденська
Діти:	Ернст, Еліза, Феодора
Династія:	Гогенлое-Ланґенбурґи
Батько:	Ернст I
Мати:	Феодора Лейнінгенська
Нагороди:
Герман у Вікісховищі

Князь Герман Гогенлое-Ланґенбурзький (нім. Hermann zu Hohenlohe-Langenburg), повне ім'я (нім. Hermann Ernst Franz Bernhard Fürst zu Hohenlohe-Langenburg), 31 серпня 1832 — 9 березня 1913) — князь Гогенлое-Ланґенбурзький у 1860—1913 роках, син попереднього князя Гогенлое-Ланґенбурзького Ернста I та принцеси Лейнінгенської Феодори. Член Вищої палати Вюртемберького ландтагу від 1861 року та член Імперської партії Німеччини в рейхстагу у 1871—1881 роках. Один із засновників і перший президент Німецького колоніального союзу. Генерал-губернатор Ельзас-Лотарингії у 1894—1907 роках. Генерал від кавалерії прусської армії.

Біографія

Герман народився 31 серпня 1832 року у Ланґенбурзі. Він був третьою дитиною та другим сином князя Гогенлое-Лангенбурзького Ернста I та його дружини Феодори Лейнінгенської. Мав старшого брата Карла Людвіґа та сестру Елізу. Згодом родина поповнилася молодшим сином Віктором і доньками Адельгейдою та Феодорою.

Князівство Гогенлое-Ланґенбург у 1806 року в ході медіатизації відійшло королівству Вюртемберг. Батько зберіг титул та був президентом Верхньої палати Вюртемберького ландтагу.

Герман вивчав юриспруденцію у Лозанні та Берліні, після чого почав військову кар'єру. Служив у вюртемберзькому, а згодом — у австрійському війську. У 1859 році брав участь у Австро-італо-французькій війні проти Франції.

Після смерті батька у квітні 1860 року, Карл Людвіґ заявив про бажання вступити у морганатичний шлюб і відмовився від династичних прав на користь молодшого брата. Так, 21 квітня Герман успадкував титул князя. 4 березня 1861 року він був введений до Вищої палати Вюртемберького ландтагу. Від 1877 до 1895 року був її віце-президентом. У 1862 році отримав звання генерала у баденській армії.

Світлина Германа із дружиною, 1863

У віці 30 років узяв шлюб із 25-річною баденською принцесою Леопольдіною, кузиною великого герцога Бадену Фрідріха I. Весілля відбулося 24 вересня 1862 у Карлсруе.

У подружжя народилося троє дітей:

• Ернст (1863—1950) — наступний князь Гогенлое-Ланґенбурзький у 1913—1950 роках, був одружений з Александрою Саксен-Кобург-Готською, мав п'ятеро дітей;
• Еліза (1864—1929) — дружина князя Генріха XXVII Ройсс молодшої лінії, мала п'ятеро дітей;
• Феодора (1866—1932) — дружина 5-го князя Лейнінґенського Еміха, мала п'ятеро дітей.

У 1870–1871 роках брав участь у Франко-прусській війні, активно підтримував Бісмарка. У 1870 році отримав чин генерала від кавалерії у прусській армії. У 1871 році був обраний до німецького рейхстагу від 12-го округу королівства Вюртемберг. Був членом Імперської партії. У 1881 році зазнав поразки на виборах та переключився на колоніальну політику.

6 грудня 1882 року у Франкфурті-на-Майні став співзасновником та першим президентом Німецького колоніального союзу. У лютому 1885 року організація переїхала до Берліну. Союз намагався зацікавити Німеччину у колоніальній політиці через журналістику та створював тиск на державну владу та рейхстаг для колоніальних анексій.

У 1894 році Герман змінив на посаді генерал-губернатора Ельзас-Лотарингії Хлодвіга Гогенлое-Шиллінгсфюрста та переїхав із дружиною до Страсбуру. На відміну від попередника, задовольнявся виконанням представницьких функцій, покладаючись на статс-секретарів Максиміліана фон Путткамера та Ернста фон Келлера. Його урядування характеризувалося помірним лібералізмом. Обіймав посаду до листопада 1907 року, після чого повернувся на батьківщину.

На початку 1913 року про здоров'я князя турбувалася імператриця Августа Вікторія, прохаючи повідомити про його стан у телеграмі. Герман помер 9 березня 1913 року у Ланґенбурзі. Свої співчуття його спадкоємцю висловили імператор Німеччини Вільгельм II та король Бельгії Альберт I. Поховали князя на родинному цвинтарі Лангенбургу поруч із дружиною, яка пішла з життя за десять років до нього.

У 1922 році поруч був створений муніципальний цвинтар.

Нагороди

• Орден Церінгенського лева 1 класу (Велике герцогство Баден);
• Великий хрест ордену Вюртемберзкої Корони (Королівство Вюртемберг);
• Орден Чорного орла (Королівство Пруссія);
• Почесний лицар великого хреста ордену Лазні (Велика Британія);
• Орден Золотого льва Нассау.

Генеалогія

Крістіан Альбрехт Гогенлое-Ланґенбурзький

Кароліна Штольберг-Ґедернська

Йоганн Крістіан II Сольмс-Барутський

Фредеріка Луїза Ройсс цу Кьостриць

Карл Фрідріх Вільгельм Лейнінґенський

Крістіана Солмс-Рьодельхаймська

Франц Саксен-Кобург-Заальфельдський

Августа Рьойсс-Еберсдорф

Карл Людвіґ Гогенлое-Ланґенбурзький

Амалія Генрієтта Сольмс-Барутська

Еміх Карл Лейнінґенський

Вікторія Саксен-Кобург-Заальфельдська

Ернст I

Феодора Лейнінґенська

Герман

Література

• Kurt Eißele: Fürst Hermann zu Hohenlohe-Langenburg als Statthalter im Reichsland Elsass-Lothringen 1894—1907. O.O., 1950
• Günter Richter: Hermann Fürst zu Hohenlohe-Langenburg. In: Neue Deutsche Biographie. Vol 9, Duncker & Humblot, Berlin, 1972
• Otmar Schwenhuth: Lebenslauf Seiner Durchlaucht des Fürsten Hermann zu Hohenlohe-Langenburg. Gerabronn, 1913
• Gerhard Taddey: Hermann Fürst zu Hohenlohe-Langenburg. In: Lexikon der deutschen Geschichte. 3. Auflage. Stuttgart 1998, Band 1, стор. 573

Посилання

• Гогенлое-Ланґенбурги (англ.)
• Профіль на Thepeerage.com [Архівовано 13 квітня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
• Генеалогія Германа Гогенлое-Ланґенбурзького [Архівовано 13 квітня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
• Архівні документи, пов'язані із Германом Гогенлое-Ланґенбурзьким (нім.)