Перейти до вмісту

Герцен Петро Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Петро Олександрович Герцен
Пётр Александрович Герцен
П.О. Герцен у перші роки лікарської діяльності
П.О. Герцен у перші роки лікарської діяльності
П.О. Герцен у перші роки лікарської діяльності
Народився8 (20) травня 1871
Флоренція, Королівство Італія
Помер2 січня 1947(1947-01-02) (75 років)
Москва, СРСР
ПохованняНоводівичий цвинтар
Країна Швейцарія
 Російська імперія
 СРСР
Діяльністьлікар, хірург, редактор
Alma materЛозанський університет (1896)
медичний факультет Московського університетуd
Галузьмедицина, хірургія, онкологія
ЗакладMONIKId
Moskovskiĭ nauchno-issledovatelʹskiĭ onkologicheskiĭ institut im. P.A. Gert͡senad
Q4497891?
Науковий ступіньдоктор медичних наук
Науковий керівникCésar Rouxd
Аспіранти, докторантиQ4181131?
Q4233104?
Q4338930?
ЧленствоАкадемія наук СРСР
БатькоAleksandr Herzend
Брати, сестриEdouard Herzend
РодичіNatalie Herzend
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора медаль «За оборону Москви» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
заслужений діяч науки РРФСР Значок «Відміннику охорони здоров'я»

Петро́ Олекса́ндрович Ге́рцен (рос. Пётр Александрович Герцен; 26 квітня (8 травня) 1871, ФлоренціяКоролівство Італія — 2 січня 1947, Москва, СРСР) — радянський хірург, організатор охорони здоров'я, засновник великої хірургічної школи, один із основоположників онкології в СРСР, доктор медичних наук (Швейцарія, 1897; Російська імперія, 1909), професор (1917), завідувач кафедри оперативної хірургії 1-го Московського державного університету (1919—1921), кафедри загальної хірургії 1-го Московського державного університету (1921—1934), кафедри госпітальної хірургії 1-го Московського медичного інституту (1934—1947), директор Інституту для лікування пухлин (1922—1934), член-кореспондент Академії наук СРСР (1939), заслужений діяч науки РРФСР (1934), почесний член Французької академії хірургії, член Міжнародного товариства хірургів, член Вищої атестаційної комісії, голова правлінь Всеросійського та Всесоюзного товариств хірургів (1926—1928, 1935—1936), голова XXI-го (1929) і XXIV-го (1938) Всесоюзних з'їздів хірургів. Син швейцарського фізіолога російського походження Олександра Олександровича Герцена та внук російського публіциста, письменника та філософа Олександра Івановича Герцена. Нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора (1940, 1945). 1947 року після смерті П. О. Герцена його ім'я присвоїли Московському науково-дослідницькому онкологічному інститутові.[1]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Петровський Б. В. ГЕРЦЕН Петро Олександрович. Велика медична енциклопедія (рос.). Архів оригіналу за 1 червня 2017. Процитовано 9 березня 2018.

Література

[ред. | ред. код]
  • Герцен Петро Олександрович. Архів Російської академії наук (рос.). Путівник по фондах особового походження. 2008. Архів оригіналу за 4 січня 2018. Процитовано 9 березня 2018. {{cite journal}}: |editor1-first= з пропущеним |editor1-last= (довідка)
  • Кузьмін М. К. (1951). П. А. Герцен - хірург-новатор і патріот (рос.). Радянська медицина. ISSN 0038-5077.
  • Петровський Б. В. (1957). Творчий шлях П. А. Герцена. Хірургія. Журнал ім. Н. І. Пирогова. (рос.). ISSN 0023-1207. {{cite journal}}: |access-date= вимагає |url= (довідка)