Герцен Петро Олександрович
Петро Олександрович Герцен | |
---|---|
Пётр Александрович Герцен | |
П.О. Герцен у перші роки лікарської діяльності | |
Народився | 8 (20) травня 1871 Флоренція, Королівство Італія |
Помер | 2 січня 1947 (75 років) Москва, СРСР |
Поховання | Новодівичий цвинтар |
Країна | Швейцарія Російська імперія СРСР |
Діяльність | лікар, хірург, редактор |
Alma mater | Лозанський університет (1896) медичний факультет Московського університетуd |
Галузь | медицина, хірургія, онкологія |
Заклад | MONIKId Moskovskiĭ nauchno-issledovatelʹskiĭ onkologicheskiĭ institut im. P.A. Gert͡senad Q4497891? |
Науковий ступінь | доктор медичних наук |
Науковий керівник | César Rouxd |
Аспіранти, докторанти | Q4181131? Q4233104? Q4338930? |
Членство | Академія наук СРСР |
Батько | Aleksandr Herzend |
Брати, сестри | Edouard Herzend |
Родичі | Natalie Herzend |
Нагороди | |
Герцен Петро Олександрович у Вікісховищі |
Петро́ Олекса́ндрович Ге́рцен (рос. Пётр Александрович Герцен; 26 квітня (8 травня) 1871, Флоренція, Королівство Італія — 2 січня 1947, Москва, СРСР) — радянський хірург, організатор охорони здоров'я, засновник великої хірургічної школи, один із основоположників онкології в СРСР, доктор медичних наук (Швейцарія, 1897; Російська імперія, 1909), професор (1917), завідувач кафедри оперативної хірургії 1-го Московського державного університету (1919—1921), кафедри загальної хірургії 1-го Московського державного університету (1921—1934), кафедри госпітальної хірургії 1-го Московського медичного інституту (1934—1947), директор Інституту для лікування пухлин (1922—1934), член-кореспондент Академії наук СРСР (1939), заслужений діяч науки РРФСР (1934), почесний член Французької академії хірургії, член Міжнародного товариства хірургів, член Вищої атестаційної комісії, голова правлінь Всеросійського та Всесоюзного товариств хірургів (1926—1928, 1935—1936), голова XXI-го (1929) і XXIV-го (1938) Всесоюзних з'їздів хірургів. Син швейцарського фізіолога російського походження Олександра Олександровича Герцена та внук російського публіциста, письменника та філософа Олександра Івановича Герцена. Нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора (1940, 1945). 1947 року після смерті П. О. Герцена його ім'я присвоїли Московському науково-дослідницькому онкологічному інститутові.[1]
- ↑ Петровський Б. В. ГЕРЦЕН Петро Олександрович. Велика медична енциклопедія (рос.). Архів оригіналу за 1 червня 2017. Процитовано 9 березня 2018.
- Герцен Петро Олександрович. Архів Російської академії наук (рос.). Путівник по фондах особового походження. 2008. Архів оригіналу за 4 січня 2018. Процитовано 9 березня 2018.
{{cite journal}}
:|editor1-first=
з пропущеним|editor1-last=
(довідка) - Кузьмін М. К. (1951). П. А. Герцен - хірург-новатор і патріот (рос.). Радянська медицина. ISSN 0038-5077.
- Петровський Б. В. (1957). Творчий шлях П. А. Герцена. Хірургія. Журнал ім. Н. І. Пирогова. (рос.). ISSN 0023-1207.
{{cite journal}}
:|access-date=
вимагає|url=
(довідка)
- Народились 20 травня
- Народились 1871
- Уродженці Флоренції
- Померли 2 січня
- Померли 1947
- Померли в Москві
- Поховані на Новодівичому цвинтарі в Москві
- Випускники Лозанського університету
- Доктори медичних наук
- Члени АН СРСР
- Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора
- Нагороджені медаллю «За оборону Москви»
- Нагороджені медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Заслужені діячі науки РРФСР
- Відмінники охорони здоров'я СРСР
- Хірурги СРСР
- Доктори медичних наук СРСР
- Викладачі Першого Московського державного медичного університету
- Медики XIX століття