Перейти до вмісту

Герцог Маджентський (дворянський титул)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Герб першого герцога Маджентського Патріса де Мак-Магона

Герцог Маджентський (фр. Duc de Magenta) — французький шляхетський титул створений імператором Наполеоном III для Маршала Франції Патріса де Мак-Магона 5 червня 1859 року.

Титул герцога Маджентського передається в спадщину серед нащадків Патріса де Мак-Магона. Замок Сюллі (Бургундія) слугує родовим центром родини Мак-Магон і герцогів Маджентських.

Історія появи титулу

[ред. | ред. код]
Замок Сюллі, родинний центр Мак-Магонів

4 червня 1859 року, під час Італійської компанії 1859 року відбулася Маджентська битва (фр. Bataille de Magenta) між франко-сардинськими та австрійськими військами. Після цієї битви австрійці залишають Ломбардію. Керівниками французьких військ в Італії були імператор Наполеон ІІІ та генерал Мак-Магон. Саме ІІ-й армійський корпус Мак-Магона, за допомоги генерала Реньо форсував річку Тічино та захопили селище Маджента.

Нагородою за цю перемогу було надання вищого військового чину Маршала Франції. Також Мак-Магону було дано наступного дня спадковий шляхетський титул перемоги «герцог Мадженський».

Титул Герцог Маджентський був один з чотирьох герцогських титулів наданих за часи Другої Імперії.[1]

Перелік герцогів Маджентських

[ред. | ред. код]


Цікаві факти

[ред. | ред. код]

В Італії з 1554 року існує дворянський титул "граф Маджентський" (італ. Conte di Magenta), який належить родині Мелзі. В 1994 році 18-м графом Маджентським став Беніджо II Мелзі д’Еріл.

Галерея

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. За часи Другої Імперії, імператор Наполеон ІІІ зробив чинними шляхетські титули Першої Імперії, а також ввів нові. Серед герцогів з'явилися нові чотири: Малахівський (1856–1864), Маджентський (1859), Морни (1863–1943), Песижні (1863–1885)

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Енні Чефдебін, Лоуренс Вуді та Бертран Гєлімард Флевінжі Ордена, та нагороди Франції. — Франція, Париж, 2006.— 168с. — ISBN 978-2-901644-15-6 та 2-901644-15-5 (фр.)