Перейти до вмісту

Гессдаленські вогні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Вогні Гессдалена — це вогні незрозумілого походження, що спостерігаються у 12-кілометровій ділянці долини Гессдален у сільській центральній Норвегії.[1]

Історія та опис

[ред. | ред. код]

Вогні Гессдалена невідомого походження. Вони з'являються і вдень, і вночі, і виглядають так, ніби пливуть через долину і над нею. Зазвичай вони яскраво-білі, жовті або червоні і можуть з'являтися над і під горизонтом. Тривалість явища може становити від однієї секунди до понад години. Іноді вогні рухаються з величезною швидкістю; в інший час вони повільно коливаються туди-сюди. В інших випадках зависають у повітрі.

Незвичайні вогні спостерігаються принаймні з 1930-х рр.[2] Особливо висока активність відбулася в період з грудня 1981 р. До середини 1984 р., Під час якого вогні спостерігали 15–20 разів на тиждень, що приваблювало багатьох туристів на ніч, які приїхали на огляд.[3] Станом на 2010, кількість спостережень зменшилася, щорічно проводилось лише 10-20 спостережень.

Дослідження

[ред. | ред. код]

Починаючи з 1983 року, тривають наукові дослідження, іменовані як «Проєкт Гессдален», ініційований НЛО-Норвегія та НЛО-Швеція. Цей проєкт був активним під час польових досліджень протягом 1983—1985 років. Група студентів, інженерів та журналістів співпрацювала як «Проект трикутника» у 1997—1998 роках і записувала вогні у формі піраміди, яка відскакувала вгору та вниз.[4][5]

Гіпотези

[ред. | ред. код]

Незважаючи на триваючі дослідження, переконливого пояснення цього явища немає. Однак є численні робочі гіпотези та ще більше спекуляцій.

  1. Одне з можливих пояснень описує це явище як горіння неясної природи, що включає водень, кисень та натрій, і відбувається в Гессдалені через великі тамтешні родовища скандію.
  2. Одна з останніх гіпотез говорить про те, що вогні утворюються кластером макроскопічних кулонівських кристалів у плазмі, що утворюється іонізацією повітря і пилу альфа-частинками під час розпаду радону в запиленій атмосфері. Декілька фізичних властивостей, включаючи коливання, геометричну структуру та спектр світла, що спостерігаються у світлах Гессдалена (HL), можна пояснити за допомогою пилової плазмової моделі. Розпад радону утворює альфа-частинки (відповідальні за викиди гелію в спектрі HL) та радіоактивні елементи, такі як полоній. У 2004 році Массімо Теодорані описав випадок, коли в районі, де було повідомлено про велику світлову кулю, було виявлено вищий рівень радіоактивності на скелях. Комп'ютерне моделювання показує, що пил, занурений в іонізований газ, може організуватися у подвійні спіралі, як деякі явища вогнів Гессдалена; в цій структурі можуть утворюватися також пилові плазми.

Були проведені низку спостережень, які виявили, що вогнями були також астрономічні тіла, літаки, фари автомобіля та міражі.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Leone, Matteo (2003). A rebuttal of the EMBLA 2002 report on the optical survey in Hessdalen (PDF). Comitato Italiano per il Progetto Hessdalen. с. 1—29. Архів (PDF) оригіналу за 7 лютого 2014.
  2. ↑ Zanotti, Ferruccio; Di Giuseppe, Massimiliano; Serra, Romano. Hessdalen 2003: Luci Misteriose in Norvegia (PDF) (італ.). Comitato Italiano per il Progetto Hessdalen. с. 4—5. Архів (PDF) оригіналу за 4 січня 2016.
  3. ↑ Pāvils, Gatis (10 жовтня 2010). Hessdalen lights. Wondermondo. Архів оригіналу за 2 липня 2015.
  4. ↑ Ballester Olmos, Vicente‑Juan; Brænne, Ole Jonny (2008). 11 October 1997. Norway in UFO Photographs: The First Catalogue. FOTOCAT. Т. 4. Torino: UPIAR. с. 94. LCCN 2010388262. OCLC 713018022. Архів (PDF) оригіналу за 29 грудня 2015.
  5. ↑ Olsen, Andreas, ред. (1998). The Triangle Project. Архів оригіналу за 17 жовтня 2002.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Гессдаленські_вогні