Перейти до вмісту

Гецзаошань

Координати: 27°53′27″ пн. ш. 115°35′18″ сх. д. / 27.890825° пн. ш. 115.58836° сх. д. / 27.890825; 115.58836
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Гецзаошань
кит.: 閣 皂 山

27°53′27″ пн. ш. 115°35′18″ сх. д. / 27.890825° пн. ш. 115.58836° сх. д. / 27.890825; 115.58836
Країна КНР КНР
Регіон Цзянсі
Тип Chinese templed
Гецзаошань. Карта розташування: Китайська Народна Республіка
Гецзаошань
Гецзаошань
Гецзаошань (Китайська Народна Республіка)
Мапа

Гецзаошань (кит. трад. 閣 皂 山, спр. 阁 皂 山, піньїнь Gezao Shan) — гора в китайській провінції Цзянсі, на якій розташований однойменний даоський храмовий комплекс школи Лінбао. Гецзаошань знаходиться в міському повіті Чжанши (樟树 市) у складі округу Їчунь.

Гецзаошань є центром школи Лінбао. Традиція вважає що саме тут, на східному піку гори в храмі Воюнь патріарх Ге Сюань встановив вівтар і піч, виплавив золотий еліксир, знайшов безсмертя і вознісся на Небо. Гора входить до списку 72 «щасливих місць» даоської традиції.

В епоху Шести династій тут було засновано чотири жіночих монастиря. Розквіт гори Гецзаошань настав у сунську епоху, коли гора потрапила під особливе заступництво імператорів, громада складалася з 1500 будинків і 500 даосів (близько 1000 року). В цей час гора отримала особливі привілеї для ординації вищого духовенства. Період розквіту протримався майже до кінця династії Юань, однак дуже постраждав під час громадянської війни. Надалі храмовий комплекс поступово занепадав, а в XX столітті став майже порожнім, хоча за часів республіки робилися спроби реконструкції.[1]

Головний храм Чунчженьгун засновано в 712 році.[2]

Патріархи школи Лінбао продовжували свою діяльність також у мінську епоху, однак близькість потужного храмового центру Лунхушань привели до втрати популярності гори.[2]

Після 1991 р. храми гори стали реконструюватися.[3]

Див. також

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Fabrizio Pregadio. The Encyclopedia of Taoism. — New York: Routledge, 2008. — 447 р. isbn 978-0-7007-1200-7
  • Chen Dacan; Lagerwey John. Notes sur un voyage à Gezaoshan. — Kyōto: École française d'Extrême-Orient, Section de Kyōto, 1988.

Ресурси Інтернету

[ред. | ред. код]

Виноски

[ред. | ред. код]
  1. Mt. Gezao FYSK Daoist Culture Centre Database. Архів оригіналу за 16 жовтня 2014. Процитовано 22 вересня 2014.
  2. а б Pregadio p.447
  3. Pregadio. — Р. 448