Глиниця (Житомирський район)
| село Глиниця | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Житомирський район |
| Тер. громада | Радомишльська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA18040450090066299 
|
| Основні дані | |
| Населення | 126 (2001) |
| Площа | 0,693 км² |
| Густота населення | 181,82 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 12258[1] |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°26′38″ пн. ш. 29°06′27″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
174 м |
| Водойми | р. Мика |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | вул. Мала Житомирська, 12, м. Радомишль, Житомирський р-н, Житомирська обл, 12201 |
| Карта | |
  Глиниця | |
 Глиниця | |
| Мапа | |
| |
Глини́ця — село в Україні, у Радомишльській міській територіальній громаді Житомирського району Житомирської області. Чисельність населення становить 126 осіб (2001). У 1923-му та 1933—54 роках — адміністративний центр колишньої однойменної сільської ради.
В середині 19 століття в поселенні проживало 335 осіб[2], наприкінці 19 століття — 672 особи, з них 339 чоловіків та 333 жінки, дворів — 120[3], або 612 жителів, дворів — 106[4].
Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців становила 628 осіб, з них: православних — 619, чоловіків — 319, жінок — 309[5].
Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення станом на 12 січня 1989 року становила 166 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 126 осіб[6].
У 1729 році, разом із Кичкирями, належало київській підстолині Маріанні Третяковій, з 1765 року — Іванові та Єлизаветі Хоржевським. Наприкінці 18 століття кілька років належало російському полковникові Воєйкову, після нього — Івановському, батькові Констанції Ржевуської.
В середині 19 століття — сільце Радомисльського повіту Київської губернії. Лежало на річці Мика, за 3 версти вище від Кичкирів, напроти Юрівки. Назву отримало від глинистих ґрунтів. Належало, разом із Кичкирями, графині Констанції Ржевуській[2].
Наприкінці 19 століття — сільце Кичкирівської волості Радомисльського повіту Київської губернії, річці Мика, притоці Тетерева. Відстань до повітового центру, м. Радомисль, де знаходилися також найближчі поштово-телеграфна та поштова (земська) станції — 10 верст, до волосного центру с. Кичкирі — 3 версти, до найближчої залізничної станції Житомир — 45 верст, до найближчої пароплавної станції у Києві — 91 верста. Основним заняттям мешканців було хліборобство. Землі 1 029 десятин, належала місцевій селянській спілці. Система землеробства — трипілля. В поселенні були каплиця, 2 кузні, хлібна комора. Пожежна команда мала 2 бочки та 2 багри[3][4].
У 1923 році включене до складу новоствореної Глиницької сільської ради Кичкирівської волості, адміністративний центр ради. 16 січня 1923 року підпорядковане Юрівській сільській раді, яка 7 березня 1923 року увійшла до складу новоутвореного Радомишльського району Малинського округи. 19 січня 1933 року, відповідно до постанови Президії Київського облвиконкому від 31 грудня 1932 року «Про утворення сільради в селі Глиниця Радомишльського району», в селі відновлено окрему сільську раду в складі Радомишльського району Київської області. 11 серпня 1954 року, внаслідок об'єднання сільських рад, село підпорядковане Кичкирівській сільській раді Радомишльського району Житомирської області. 30 грудня 1962 року, в складі сільської ради, передане до Малинського району, 4 січня 1965 року повернуте до складу відновленого Радомишльського району[7].
16 травня 2017 року село включене до складу новоутвореної Радомишльської міської територіальної громади Радомишльського району Житомирської області[8]. Від 19 липня 2020 року, разом з громадою, в складі новоутвореного Житомирського району Житомирської області[9].
- ↑ Поштові індекси та відділення поштового зв’язку України. Укрпошта. Архів оригіналу за 18 листопада 2019. Процитовано 19 липня 2020.
- ↑ а б Похилевич Л. (1864). Сказанія о населенныхъ мѣстностяхъ Кіевской губерніи или Статистическія, историческія и церковныя заметки о всехъ деревняхъ, селахъ, мѣстечкахъ и городахъ, въ предѣлахъ губерніи находящихся (рос. дореф.). Київ: Типографія Печерской Лавры. с. 176-177. Архів оригіналу за 20 грудня 2020. Процитовано 30 грудня 2024.
- ↑ а б 7. Д. Глиница (крест.) // Списокъ населенныхъ мѣстъ Кіевской губерніи (PDF) (рос. дореф.) (вид. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета). Київ: Типографія Ивановой, аренд. А. Л. Поповымъ, Спасская 10. 1900. с. 1086-1087. Архів оригіналу (PDF) за 28 серпня 2017. Процитовано 30 грудня 2024.
- ↑ а б Hlinnica // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 559. (пол.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 80. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 30 грудня 2024.
- ↑ Кондратюк Р., Самолюк Д., Табачник Б. (2007). Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини: 1795-2006: Довідник (PDF) (вид. Житомирська обласна державна адміністрація; Державний архів Житомирської області). Житомир: Вид-во «Волинь». с. 244, 534. ISBN 966-690-090-4. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 30 грудня 2024.
- ↑ Кичкирівська сільська рада Житомирська область, Радомишльський район. Верховна Рада України. Архів оригіналу за 20 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020.
- ↑ Про утворення та ліквідацію районів. Голос України. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 30 грудня 2024.
- Погода в селі Глиниця [Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |