Глинський Борис Іванович
Борис Іванович Глинський (лат. dux Boriss Glynsky; пом. після червня 1453) — починальник старшої гілки князів Глинських, прибічник великого князя Свидригайла Ольгердовича.
Згідно з родоводом першої третини XVI століття, він народився у сім'ї кн. Івана Олександровича Глинського й Анастасії Данилівни Острозької[1]. Уперше згадується як член Свидригайлової вірної ради при засвідченні грамоти того, виданої в Києві Андрію Волотовичу 9 грудня 1433 року[2].
Протягом 1436–38 рр. Борис Глинський здійснював «приказ» ряду актів господаря, виставлених у Луцьку та Києві, причім в документах од 14 липня 1437 і 4 лютого 1438 іменується підканцлером, а 22 грудня 1437 — канцлером.
4 вересня 1437 він, прибувши до Львова, вкупі з кількома васалами молодшого Ольгердовича присягнув Владиславу III Варненчику за себе й всю Київську землю, що буде вірний союзу з Польщею, а в разі смерті Свидригайла визнає владу польського короля[3].
1453 року був послом Казимира Ягелончика на сейм у Парчеві. Отримав від Сигізмунда Кейстутовича Раково в Мінському повіті і Новий Двір в Клецьком, а також Ряшуковичи, а від Казимира — Клиглічеськ та Стародуб. За «Книгою данин Казимира», в перші роки його правління Борис Іванович отримав двори Домислин «в Речици и у Чернигова», та двох людей які переселилися з Нового Двору. Частина цих надань могла бути зроблена ще за часів Сигізмунда Кейстутовича.
Дружина — N вдова князя Івана Корибутовича.
Діти від неї:
- Лев (? — бл. 1495) — державний діяч великого князівства литовського, батько Михайла та Івана Глинських.
- Василь (? — 1496)
- Іван (? — 1498) — Посол Великого князівства Литовського в Орду (1474, 1479—1480), намісник чернігівський (1490—1498). У 1482 році тимчасово переховувався у Великому князівстві Московському.
- Григорій (? — 1503) — овруцький староста, загинув 1503 в битві з перекопськими татарами на ріці Уші.
- Дашко (? — після 1498)
- Федька (? — 1491), дружина Олександра Дрожджа
 Генеалогічне древо (дерево предків і нащадків) |
|---|
- ↑ Кузьмин А. В. Глинские // Большая российская энциклопедия. — БРЭ, 2007. — Т. 7. — ISBN 978-5-85270-337-8.
- ↑ Пам'ятки української мови. Грамоти XIV cтоліття / Упорядкування, вступна стаття, коментарі і словники-покажчики М. М. Пещак. — Київ: Наукова думка, 1974. — С. 117—119
- ↑ Богдан Барвінський "Кілька документів і заміток до часів вел. князів Свидригайла і Жигимонта Кейстутовича" (PDF).
- Насевіч В. Глінскія // Вялікае Княства Літоўскае. Энцыклапедыя у 3 т. — Мн.: БелЭн, 2005. — Т. 1: Абаленскі — Кадэнцыя. — С. 535—536. — ISBN 985-11-0314-4.
- Полехов С.В. Наследники Витовта. Династическая война в Великом княжестве Литовском в 30-е годы XV века / отв. ред. Б. Н. Флоря. — Москва : «Индрик», 2015. — С. 573. — ISBN 978-5-91674-366-1.