Гліома

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гліома
Спеціальністьонкологія
Препарати4,4'-(1,3-propanediylbis(oxy))bis-benzoic acidd[1]
Частота0.0343%
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10МКХ-10 С71
МКХ-О9380/3 і 938-948
DiseasesDB31468
MeSHD005910
CMNS: Gliomas у Вікісховищі

Гліома — гетерогенна група пухлин головного мозку нейроектодермального походження.[2] Діагностується в 60 % випадків.

Класифікація гліом

[ред. | ред. код]

Загальноприйнятою вважається Класифікація гліальних пухлин Всесвітньої організації охорони здоров'я.

Гліоми класифікуються за ступенем злоякісності, за гістологічним походженням, за віком маніфестації, за інвазівністю та інш. За походженням:

  • Фігури мітозів.
  1. Області некрозів
  2. Ядерна атипія
  3. Мікропроліферація ендотелію.

За ступенем злоякісності:

  1. Ознаки відсутні
  2. Одинична ознака
  3. Наявні три ознаки, окрім некрозу
  4. Наявні три або чотири ознаки, але обов'язково наявний некроз.

Походження гліом

[ред. | ред. код]

Питання щодо клітин-попередників гліом на 2018 рік залишається суперечливим. Офіційно вважається[ким?], що гліома розвивається із клітин глії. Однак, окремі дослідники вважають, що гліома не може розвинутись із зрілих клітин глії (астроцитів та олігодендроцитів), а лише із повільно проліферуючих клітин (англ. still-proliferating cells), а вектор нейропрогресії визначається кількістю генетичних порушень. На схильність до захворювання на гліому впливають мутації в генах DRD5, WDR1, NOMO1, PDXDC1.

Етіологія

[ред. | ред. код]

Серед можливих етіологічних чинників[3]:

  • Вірусно-генетична теорія Зельбера — інтеграція геномів вірусу та здорової клітини. Провідну роль грають вірус герпесу, гепатиту, Епштейна-Бара
  • Канцерогенна дія хімічних речовин та фізичних факторів.
  • Дисонтогенетична теорія Конгейма — гліома виникає на стадії ембріонального розвитку.
  • Мутація, внаслідок якої відбувається трансформація генома, що призводить до утворення ракової клітини.

Клінічна картина

[ред. | ред. код]

Клінічні симптоми[4] схожі з симптомами інших неврологічних захворювань, зумовлені пошкодженням головного мозку та стисканням здорових ділянок пухлиною.

Головний біль — локалізація та інтенсивність больового синдрому залежать від локалізації пухлини. Може бути постійним, виникати після сну і зникати через деякий час. Біль може посилюватись під час фізичного навантаження, кашлю, після зміни положення тіла. Супроводжувати біль може блювота, оніміння шкіри, м'язова слабкість, двоїння в очах.

Судоми — парціальні або генералізовані.

Розлади зору — втрата периферичного зору або у хворих двоїться в очах.

Розлади слуху.

Запаморочення.

Рухові порушення та порушення координації.

Розлади мовлення та письма.

Гормональні порушення в разі враження гіпофізу або гіпоталамусу.

Прояви гліоми залежать від її тиску на певні ділянки мозку.

Діагностика

[ред. | ред. код]

Діагностика базується на зборі анамнезу, даних об'єктивного огляду, інструментальних методів дослідження, морфологічного обстеження.

Лікар-невролог звертає увагу на порушення чутливості, тонусу м'язів, виконання координаційних проб, проводить перевірку рефлексів, оцінює зміни емоційного та психологічного характеру особистості.

Електронейрографія і електроміографія допоможуть оцінити нервово-м'язовий стан. Ехоенцефалографія вкаже на наявність вогнищевого утворення мозку.

Енцефалографія вкаже на зміну активності окремих ділянок мозку.

Магнітно-резонансная томографія, МСКТ комп’ютерна томографія, ангіографія мозкових судин з контрастом, сцинтиграфія призначаються для уточнення локалізації процесу.

Позитронно-емісійна томографія визначає швидкість неопрогресії.

З метою визначення наявності ракових клітин, показана люмбальна пункція.

Диференційну діагностику проводять з епілепсією, гематомою, абсцесом мозку, наслідками перенесеного інсульту.

Лікування

[ред. | ред. код]

Показано комбіноване лікування:

Оперативне лікування зазвичай дозволяє видалити гліому лише першого ступеня. Іноді показано превентивне (до операції) призначення хіміопрепаратів, що підвищує ефективність операції.

Томотерапія - дає можливість регулювати інтенсивність опромінення, а також змінити кут дози опроміненн та прилеглих тканин та органів.

Прогноз

[ред. | ред. код]

Прогноз при гліомі несприятливий, але при повному видаленні гліоми на ранніх стадіях спостерігається 80% виживаності до 5 років після оперативного втручання.

Профілактика

[ред. | ред. код]

Первинна профілактика передбачає дотримання здорового способу життя та своєчасне регулярне проходження профілактичних оглядів з метою ранньої діагностики хвороби.

Вторинна профілактика направлена на запобігання рецидивів пухлини та базується на дотриманні всіх рекомендацій лікаря.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Inxight: Drugs Database
  2. ↑ Гліома. Архів оригіналу за 26 лютого 2018. Процитовано 25 лютого 2018.
  3. ↑ Гліома - симптоми, причини, лікування гліоми мозку. Діагноз. Архів оригіналу за 4 березня 2018. Процитовано 4 березня 2018.
  4. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 4 березня 2018. Процитовано 4 березня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)


Таблетки Це незавершена стаття з онкології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гліома&oldid=40078746