Гліптодонтові

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гліптодонтові
Рештки гліптодона (Glyptodon) в Природознавчому музеї (Відень)
Рештки гліптодона (Glyptodon) в Природознавчому музеї (Відень)
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Надряд: Неповнозубі (Xenarthra)
Ряд: Броненосці (Cingulata)
Родина: Гліптодонтові (Glyptodontinae)
Burmeister 1879
Посилання
Вікісховище: Glyptodontidae
Віківиди: Glyptodontinae
Fossilworks: 93607

Гліптодонтові (Glyptodontinae) — викопна родина великих броненосців, споріднених із вимерлими Chlamyphoridae[1] та сучасними броненосцевими.

Представники цієї клади досягали до 1,5 метрів у висоту з максимальною масою тіла — близько 2 тонн. Їхній панцир міг важити до 400 кг і захищав від хижаків, наприклад, шаблезубих сумчастих з родини Thylacosmilidae. Череп високий, короткий, з масивними щелепами. Щічні зуби без емалі, росли постійно, щоб компенсувати стирання від шорсткої трави. Мали короткий гнучкий хвіст, що в деяких видів закінчувався шпичастою булавою, подібною до булави анкілозаврів, якою вони, ймовірно, відбивалися від хижаків[2][3].

Найдавніші загальновизнані скам'янілості гліптодонтів у Південній Америці відомі з пізнього еоцену, близько 38 мільйонів років тому. Група поширилася на південь Північної Америки після того, як континенти з'єдналися близько 2,7 мільйона років тому[1]. Найвідоміший рід групи — гліптодон (Glyptodon).

Гліптодонти масово вимерли приблизно 12 000 років тому наприкінці пізнього плейстоцену, ставши частиною четвертинного вимирання, разом з більшістю інших великих тварин в Америці. Існують докази того, що на них полювали нещодавно прибулі палеоіндіанці, що, можливо, зіграло не останню роль у їхньому вимиранні[4].

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Delsuc, Frédéric; Gibb, Gillian C.; Kuch, Melanie; Billet, Guillaume; Hautier, Lionel; Southon, John; Rouillard, Jean-Marie; Fernicola, Juan Carlos; Vizcaíno, Sergio F. (2016-02). The phylogenetic affinities of the extinct glyptodonts. Current Biology (англ.). Т. 26, № 4. с. R155—R156. doi:10.1016/j.cub.2016.01.039. Процитовано 23 червня 2024.
  2. Benton, M. J. (2005), Vertebrate Paleontology, 3rd ed. Blackwell Science Ltd
  3. Mitchell, Kieren J.; Scanferla, Agustin; Soibelzon, Esteban; Bonini, Ricardo; Ochoa, Javier; Cooper, Alan (2016-07). Ancient DNA from the extinct South American giant glyptodont Doedicurus sp. (Xenarthra: Glyptodontidae) reveals that glyptodonts evolved from Eocene armadillos. Molecular Ecology (англ.). Т. 25, № 14. с. 3499—3508. doi:10.1111/mec.13695. ISSN 0962-1083. Процитовано 23 червня 2024.
  4. Carlini, Alfredo A.; Carrillo-Briceño, Jorge D.; Jaimes, Arturo; Aguilera, Orangel; Zurita, Alfredo E.; Iriarte, José; Sánchez-Villagra, Marcelo R. (2022-12). Damaged glyptodontid skulls from Late Pleistocene sites of northwestern Venezuela: evidence of hunting by humans?. Swiss Journal of Palaeontology (англ.). Т. 141, № 1. doi:10.1186/s13358-022-00253-3. ISSN 1664-2376. Процитовано 23 червня 2024.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)