Координати: 50°48′ пн. ш. 39°4′ сх. д. / 50.800° пн. ш. 39.067° сх. д. / 50.800; 39.067

Гниле (Острогозький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Гниле
Гнилое
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Воронезька область
Муніципальний район Острогозький район
Поселення Гниловське сільське поселення
Код ЗКАТУ: 20231820001
Код ЗКТМО: 20631420101
Основні дані
Населення 1028
Поштовий індекс 397830
Географічні координати: 50°48′ пн. ш. 39°4′ сх. д. / 50.800° пн. ш. 39.067° сх. д. / 50.800; 39.067
Часовий пояс MSK (UTC+3)
Мапа
Гниле (Росія)
Гниле
Гниле

Гниле (Воронезька область)
Гниле
Гниле

Мапа

Гниле (рос. Гнилое) — село у Острогозькому районі Воронезької області Російської Федерації.

Населення становить 1028 осіб. Входить до складу муніципального утворення Гниловське сільське поселення.

Історія

[ред. | ред. код]

Населений пункт розташований у межах суцільної української етнічної території, частини Східної Слобожанщини. До Перших визвольних змагань належав до Воронезької губернії.

Згідно із законом від 15 жовтня 2004 року входить до складу муніципального утворення Гниловське сільське поселення[1].

Населення

[ред. | ред. код]
Чисельність населення
2000[2]2005[2]2010[3]
9129731028

Уродженці

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Закон Воронежской области от 15 октября 2004 года № 63-ОЗ «Об установлении границ, наделении соответствующим статусом, определении административных центров отдельных муниципальных образований Воронежской области». Архів оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 12 травня 2020.
  2. а б Список сельских населенных пунктов и численности населения по данным статистического учёта Острогожского муниципального района. Архів оригіналу за 21 березня 2016. Процитовано 21 березня 2016.
  3. Всероссийская перепись населения 2010 года. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских и сельских населённых пунктов Воронежской области. Архів оригіналу за 29 січня 2014. Процитовано 29 січня 2014. (рос.)