Гномоніка
Зовнішній вигляд
Гномо́ніка — вчення давньогрецького походження, яке встановлює правила розрахунку знаходження тіні на поверхнях та порядок конструювання гномонів і сонячних годинників для вимірювання часу.
Гномоніка знайшла подальший розвиток у Візантії, на арабському Сході (праці Аль-Біруні), а у XVII — XVIII століттях — в Європі і була одним з предметів, який викладався у навчальних закладах ордену єзуїтів, зокрема у Львівській єзуїтській колегії. Згадується у праці Теофана Прокоповича «Геометрія» [Архівовано 23 червня 2011 у Wayback Machine.].
Нині — самостійна прикладна наукова дисципліна.
- А. О. Корсунь. Вимір часу від давніх-давен до сучасності. — К.: Техніка, 2009[недоступне посилання з липня 2019]
- І. Зарічна. Особливості організації математичної освіти у Львівській єзуїтській колегії. Матеріали звітних наукових конференцій ЛНУ ім. І. Франка, 2010 — ст. 100—105
- ГНОМОНИКА [Архівовано 21 червня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
- Гномоника в Византии (рос.)
- Gnomonika [Архівовано 9 грудня 2011 у Wayback Machine.] (пол.)
Це незавершена стаття з астрономії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття про час. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |