Голембовська Лідія Сергіївна
| Голембовська Лідія Сергіївна | |
|---|---|
| Народилася | 4 травня 1953 (71 рік) Київ |
| Громадянство |  СРСР →  Україна |
| Національність | українка |
| Діяльність | графіка, мистецтво |
| Відома завдяки | художниця, графік |
| Alma mater | Київський художній інститут |
| Вчителі | В. Чебаник, М. Дерегус |
| Роки активності | 1976-досі |
| Мати | Голембовська Світлана Владиславівна |
Голембо́вська Лі́дія Сергі́ївна (нар. 4 травня 1953 року, Київ, УРСР, СРСР) ― українська художниця, живописець, графік, член НСХУ (1983).
Дочка С. Голембовської, дружина С. Білостоцького.[1]
Народилася 4 травня 1953 року у Києві у родині художників.
З 1972 по 1978 навчалася на графічному факультеті Київського художнього інституту (викладачем був В. Чебаник). У 1981 році закінчила Вищі Творчі курси Академії мистецтв СРСР у Києві (керівником був М. Дерегус).
З 1976 року ілюструє книжки для видавництв «Веселка», «Мистецтво», «Молодь», «Марка України», «Школа»; журналів «Малятко», «Радуга».
Працювала провідним науковим співробітником Київської дитячої картинної галереї (з 1994 по 2003 рік); одночасно викладачем Експериментальної школи книжкової графіки (з 1994 по 1999 рік); з 2003 року ― викладачем Київського інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну.[1]
Учасниця республіканських, міжнародних художніх виставок з 1974 року. Персональні ― у Києві (2002, 2005). Окремі картини зберігаються у Криворізькому краєзнавчому музеї[1], а також у фондах Міністерства культури України[2][3].
Розробила та видала навчальний посібник «Декоративна інтерпретація академічних завдань з живопису» (2014, з грифом МОН)[2][3].
- ілюстрації до книг ― «Легенда про Тіля Уленшпігеля» Ш. де Костера (1979), «Русалчині казки» О. Толстого (1984), «Момо» М. Енде (1985), «Змій-грамотій» Я. Бжехви (1992), «Коротка ілюстрована енциклопедія України» (1998, співавт.; усі ― Київ), «Добрі казки» (Чц., 2003, співавт.);
- серії офортів ― «Ритми» (1982), «Русалчині казки» (1984);
- живопис ― «Киянка» (1976), «Вікова липа», «Дерево буття», «Наближення», «Вода» (усі ― 2000), «Легенда» (2001), «Іван-чай», «Духмяна ніч», «Світанок» (усі ― 2003).
Працює у галузях книжкової ілюстрації, станкового графіки та живопису. Творчість тяжіє до авангардизму.[1]
- Лауреат Премії ім. Наталі Забіли за ілюстрації до журналу «Малятко» (1993)[4]
- Почесна Грамота київського міського голови «за особистий внесок у розвиток вітчизняної науки» (2005)
- Почесний диплом Академії мистецтв України «за творчі досягнених і вагомий внесок у розвиток мистецько-педагогічної справи» (2011)
- Подяка МОН України (2013)
- Сертифікат Всеукраїнської програми «Золотий фонд нації» (2014)
- Книга пошани. Портрети сучасниць (2013)[3]
- ↑ а б в г д І. М. Блюміна, О. О. Роготченко. Голембовська Лідія Сергіївна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 6 : Го — Гю. — 712 с. — ISBN 966-02-3966-1.
- ↑ а б Голембовська Лідія. Бібліотека українського мистецтва (укр.). Процитовано 25 травня 2024.
- ↑ а б в Голембовська Лідія Сергіївна | КДАДПМД (укр.). 11 червня 2020. Процитовано 25 травня 2024.
- ↑ Голембовська Лідія Сергіївна - СЕКЦІЯ ГРАФІЧНОГО МИСТЕЦТВА - Секції - Киівська Організація Національної Спілки Художників Украіни. konshu.org. Процитовано 25 травня 2024.
- І. М. Блюміна, О. О. Роготченко. Голембовська Лідія Сергіївна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 6 : Го — Гю. — 712 с. — ISBN 966-02-3966-1.
- Пузир, соломинка й личак: [російська народна казка]. Ілюстрація Л. Голембовської // Малятко. — 1986. — № 5. — С. 7.
- Золотий фонд нації. Національні лідери України ― Голембовська Лідія Сергіївна
- Нагороди України. Vivat, Україно! Відзнаки духу, доблесті і честі ― Голембовська Лідія Сергіївна