Перейти до вмісту

Голеркань

Координати: 47°18′54″ пн. ш. 29°04′01″ сх. д. / 47.31500° пн. ш. 29.06694° сх. д. / 47.31500; 29.06694
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.


Село Голеркань
рум. Holercani
Герб Прапор
Основні дані
47°18′54″ пн. ш. 29°04′01″ сх. д. / 47.31500° пн. ш. 29.06694° сх. д. / 47.31500; 29.06694
Країна Молдова Молдова
Район Дубесарський район
Засновано 26.01.1446
Перша згадка 15 жовтня 1607[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Населення 2 271 (2014)
Поштові індекси
(Poșta Moldovei)
MD-4574 Редагувати інформацію у Вікіданих
Телефонний код +373-248
Водойма Дністер
Відстань
До районного центру
До Кишинева
Місцева влада
Примар Тудор Танасієв
Ідентифікатори і посилання
GeoNames 618258
Freebase /m/026s3_j
Карта
Голеркань. Карта розташування: Молдова
Голеркань
Голеркань
Голеркань (Молдова)
Мапа

CMNS: Голеркань у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Голеркань (рум. Holercani) — село в Дубесарському районі Молдови. Утворює окрему комуну. Село розташоване на правому березі Дністра.

Географія

[ред. | ред. код]

Село розташоване на висоті 157 метрів над рівнем моря на правому березі Дністра. Після спорудження дамби в Дубоссарах у 1954 році утворилося штучне море, яке розкинулося на площі 6 750 га і має довжину 128 км із середньою глибиною 7,5 метрів. Старий центр села опинився під водою, а церкву, яка колись стояла на схилі пагорба, винесло на берег водосховища.

Історія

[ред. | ред. код]

Село Голеркани засвідчено 26 січня 1466 р. Місцевість представлена на картах 18 ст. Карта Bowr 1770 (1774) фіксує його як головне поселення на Дністрі, з місцем розгортання російських армій під час російсько-турецької війни 1768—1774 років.

У матеріалах перепису 1772—1773 рр. ми знаходимо зареєстровану місцевість Голеркани лише з 20 дворами, сільський маєток, що належав монастиреві «Св. Сава» з Яссів.

У переписі 1817 року вказано село Хорілкани, стан заможний, 3 священики, 1 диякон, 1 дяк, 1 паламар, 1 староста; 1 мазил; нижчий стан: 75 господарств, 2 вдови, 2 бурлаки. Вотчина села належить Монастирю Св. Сава з Ясс. Уздовж Дністра землі для прожитку вдосталь; мають сади; мають прибутки від обробітку тютюну та ловля риби.

У реєстрі місцевостей Бессарабії за 1859 (1961) вказано для Голеркани: монастирське село, 174 городи, 872 жителі, з них 429 чоловіків і 443 жінки, а також православна церква.

За даними другої половини 19 століття в селі було: у 1870—192 будинки, 951 житель (481 чоловік і 470 жінок), 75 коней, 280 великої рогатої худоби, 477 овець і кіз.

З 1904 року: «Холеркани село в Оргеївському повіті, Кріулянська волость, розташована на березі Дністра». У ньому 247 будинків, населення 1860 душ; церква; російська початкова школа. З цього села 1872 року багато емігрантів виїхали селитися на Кавказ.

Під час аграрної реформи 1918—1924 рр. селянам Голеркани було надано по 6 га орної землі та пасовища на кожного голову двору. Мешканці, які мали у своєму володінні менше землі, отримували також сільськогосподарські угіддя до 6 га.

Населення

[ред. | ред. код]

Згідно з Переписом населення Молдови 2004 року, село нараховувало 2522 жителів. З них 2510 молдован, 5 росіян, 3 українці, 1 гагауз. За переписом 1930 року в селі нараховувалось 1819 жителів, серед яких 1799 молдован, 14 євреїв (для всіх рідною мовою був їдиш), 4 угорці, 1 німець та 1 росіянин.

Національність 1930 2004 2014
молдовани 1799 2488 2165
українці 3
росіяни 1 5
гагаузи 1
євреї 14
німці 1
угорці 4
румуни 22 51
інші 3 5
не вказано 50
Усього 1819 2510 2271
Церква Св. Миколая Чудотворця

Релігійне життя

[ред. | ред. код]

Найбільш ранні звістки свідчать про те, що на вотчині Холеркани, яка належала Ясському монастирю Св. Сави, вже 1796 року існувала дерев'яна церква Св. Архістратигів. До 1813 року вона дійшла в незадовільному стані.

Першу кам'яну церкву в селі Голеркани було збудовано 1817 року, про що свідчать документи «Церква Св. Архістрага Михаїла села Голеркани, що належить монастирю Святого Сави міста Ясси, - побудована 1817 року ретельністю купця Зоїци Кондінерула. - Будівлею кам'яна, вкрита шинделем, з особливою дзвіницею на чотирьох дерев'яних стовпах, вкрита теж шинделем.»

1866 року до будівлі Свято-Михайлівської церкви було прибудовано кам'яну дзвіницю.

На той час селище Голеркани входило до числа маєтків, що належали Єрусалимському монастирю Св. Гробу Господнього. Як значиться в документі ("Список - новозбудованим і перебудованим церквам у селищах, що належать монастирю Св. Гробу Господнього в Бессарабії"), складеному Керуючим маєтками протосингелом (архімандритом) Никодимом: “У селищі Холерканах 1866 року стару стару церкву перебудовано, поставлено нову до неї дзвіницю, пофарбовано всередині та зовні, зроблено новий іконостас і ікони, нове начиння та судини, і витрачено загалом 2200 руб. сріблом.”.

1895 року в селі Голеркани було збудовано нову кам'яну церкву, яка дійшла до нашого часу і має більш ніж столітній вік.

Напевно, найґрунтовніший ремонт голерканської церкви проводили 1913 року, коли в дзвіниці розібрали кам'яне хрестове склепіння, пробито в стіні дзвіниці отвір для дверей на хори, влаштовано нові хори, настелено в церкві нову підлогу, встановлено металеві решітки на вікна, покладено кам'яні плити навколо церкви, позолочено хрести та ін.

Ремонт робив підрядник Євфимій Прохоренко під наглядом архітектора М.С. Сероцинського, який і склав детальний кошторис на ремонт будівлі церкви. Ремонт будівлі церкви обійшовся в 4200 рублів.

Слід зауважити, що якщо попередні церкви в селі (дерев'яна і кам'яна 1817 р.) були освячені в ім'я Св. Архістратига Михаїла, то нині існуючу церкву в 1895 році освячено в ім'я Св. Миколая Чудотворця.

Парафіяльні священики:
Ім'я, прізвище роки
Захарія Софронієвич Сандулеску 1843-1877
Николай Георгійович Яков 1891-1909
Матвій Порфирович Ніков 1909-1940
Петр Гербановський 1941-1942
Всеволод Костянтинович Гума 1943-1944
Николай Іванович Григорашенко 1946-1959
Василь Піструй 1992-2000
Феодор Пелін 2000-2004
Емануїл Григорієв 2004

Відомі люди

[ред. | ред. код]
  1. Eremia A., Răileanu V. Localitățile Republicii Moldova. Ghid informativ documentar istorico-geografic, administrativ-teritorial, normativ-ortograficChișinău: Litera AVN, 2009. — 256 с. — ISBN 978-9975-74-064-7