Голеркань
|
Село Голеркань рум. Holercani | |||||
| |||||
 | |||||
| Основні дані | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| 47°18′54″ пн. ш. 29°04′01″ сх. д. / 47.31500° пн. ш. 29.06694° сх. д. | |||||
| Країна |
 Молдова | ||||
| Район | Дубесарський район | ||||
| Засновано | 26.01.1446 | ||||
| Перша згадка |
15 жовтня 1607[1]  | ||||
| Населення | 2 271 (2014) | ||||
| Поштові індекси (Poșta Moldovei) |
MD-4574 | ||||
| Телефонний код | +373-248 | ||||
| Водойма | Дністер | ||||
| Відстань | |||||
| До районного центру | |||||
| До Кишинева | |||||
| Місцева влада | |||||
| Примар | Тудор Танасієв | ||||
| Ідентифікатори і посилання | |||||
| GeoNames | 618258 | ||||
| Freebase | /m/026s3_j | ||||
| Карта | |||||
  Голеркань Голеркань (Молдова) | |||||
| |||||
 Голеркань у Вікісховищі | |||||
Голеркань (рум. Holercani) — село в Дубесарському районі Молдови. Утворює окрему комуну. Село розташоване на правому березі Дністра.
Село розташоване на висоті 157 метрів над рівнем моря на правому березі Дністра. Після спорудження дамби в Дубоссарах у 1954 році утворилося штучне море, яке розкинулося на площі 6 750 га і має довжину 128 км із середньою глибиною 7,5 метрів. Старий центр села опинився під водою, а церкву, яка колись стояла на схилі пагорба, винесло на берег водосховища.
Село Голеркани засвідчено 26 січня 1466 р. Місцевість представлена на картах 18 ст. Карта Bowr 1770 (1774) фіксує його як головне поселення на Дністрі, з місцем розгортання російських армій під час російсько-турецької війни 1768—1774 років.
У матеріалах перепису 1772—1773 рр. ми знаходимо зареєстровану місцевість Голеркани лише з 20 дворами, сільський маєток, що належав монастиреві «Св. Сава» з Яссів.
У переписі 1817 року вказано село Хорілкани, стан заможний, 3 священики, 1 диякон, 1 дяк, 1 паламар, 1 староста; 1 мазил; нижчий стан: 75 господарств, 2 вдови, 2 бурлаки. Вотчина села належить Монастирю Св. Сава з Ясс. Уздовж Дністра землі для прожитку вдосталь; мають сади; мають прибутки від обробітку тютюну та ловля риби.
У реєстрі місцевостей Бессарабії за 1859 (1961) вказано для Голеркани: монастирське село, 174 городи, 872 жителі, з них 429 чоловіків і 443 жінки, а також православна церква.
За даними другої половини 19 століття в селі було: у 1870—192 будинки, 951 житель (481 чоловік і 470 жінок), 75 коней, 280 великої рогатої худоби, 477 овець і кіз.
З 1904 року: «Холеркани село в Оргеївському повіті, Кріулянська волость, розташована на березі Дністра». У ньому 247 будинків, населення 1860 душ; церква; російська початкова школа. З цього села 1872 року багато емігрантів виїхали селитися на Кавказ.
Під час аграрної реформи 1918—1924 рр. селянам Голеркани було надано по 6 га орної землі та пасовища на кожного голову двору. Мешканці, які мали у своєму володінні менше землі, отримували також сільськогосподарські угіддя до 6 га.
Згідно з Переписом населення Молдови 2004 року, село нараховувало 2522 жителів. З них 2510 молдован, 5 росіян, 3 українці, 1 гагауз. За переписом 1930 року в селі нараховувалось 1819 жителів, серед яких 1799 молдован, 14 євреїв (для всіх рідною мовою був їдиш), 4 угорці, 1 німець та 1 росіянин.
| Національність | 1930 | 2004 | 2014 |
|---|---|---|---|
| молдовани | 1799 | 2488 | 2165 |
| українці | 3 | ||
| росіяни | 1 | 5 | |
| гагаузи | 1 | ||
| євреї | 14 | ||
| німці | 1 | ||
| угорці | 4 | ||
| румуни | 22 | 51 | |
| інші | 3 | 5 | |
| не вказано | 50 | ||
| Усього | 1819 | 2510 | 2271 |
Найбільш ранні звістки свідчать про те, що на вотчині Холеркани, яка належала Ясському монастирю Св. Сави, вже 1796 року існувала дерев'яна церква Св. Архістратигів. До 1813 року вона дійшла в незадовільному стані.
Першу кам'яну церкву в селі Голеркани було збудовано 1817 року, про що свідчать документи «Церква Св. Архістрага Михаїла села Голеркани, що належить монастирю Святого Сави міста Ясси, - побудована 1817 року ретельністю купця Зоїци Кондінерула. - Будівлею кам'яна, вкрита шинделем, з особливою дзвіницею на чотирьох дерев'яних стовпах, вкрита теж шинделем.»
1866 року до будівлі Свято-Михайлівської церкви було прибудовано кам'яну дзвіницю.
На той час селище Голеркани входило до числа маєтків, що належали Єрусалимському монастирю Св. Гробу Господнього. Як значиться в документі ("Список - новозбудованим і перебудованим церквам у селищах, що належать монастирю Св. Гробу Господнього в Бессарабії"), складеному Керуючим маєтками протосингелом (архімандритом) Никодимом: “У селищі Холерканах 1866 року стару стару церкву перебудовано, поставлено нову до неї дзвіницю, пофарбовано всередині та зовні, зроблено новий іконостас і ікони, нове начиння та судини, і витрачено загалом 2200 руб. сріблом.”.
1895 року в селі Голеркани було збудовано нову кам'яну церкву, яка дійшла до нашого часу і має більш ніж столітній вік.
Напевно, найґрунтовніший ремонт голерканської церкви проводили 1913 року, коли в дзвіниці розібрали кам'яне хрестове склепіння, пробито в стіні дзвіниці отвір для дверей на хори, влаштовано нові хори, настелено в церкві нову підлогу, встановлено металеві решітки на вікна, покладено кам'яні плити навколо церкви, позолочено хрести та ін.
Ремонт робив підрядник Євфимій Прохоренко під наглядом архітектора М.С. Сероцинського, який і склав детальний кошторис на ремонт будівлі церкви. Ремонт будівлі церкви обійшовся в 4200 рублів.
Слід зауважити, що якщо попередні церкви в селі (дерев'яна і кам'яна 1817 р.) були освячені в ім'я Св. Архістратига Михаїла, то нині існуючу церкву в 1895 році освячено в ім'я Св. Миколая Чудотворця.
| Ім'я, прізвище | роки |
|---|---|
| Захарія Софронієвич Сандулеску | 1843-1877 |
| Николай Георгійович Яков | 1891-1909 |
| Матвій Порфирович Ніков | 1909-1940 |
| Петр Гербановський | 1941-1942 |
| Всеволод Костянтинович Гума | 1943-1944 |
| Николай Іванович Григорашенко | 1946-1959 |
| Василь Піструй | 1992-2000 |
| Феодор Пелін | 2000-2004 |
| Емануїл Григорієв | 2004 |
- Віталій Марінуца — міністр оборони Молдови.
