Перейти до вмісту

Головачов Павло Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Павло Якович Головачов
біл. Павел Якаўлевіч Галавачоў
Народження2 (15) грудня 1917(1917-12-15)
Кошельово
Смерть2 липня 1972(1972-07-02) (54 роки)
Мінськ, Білоруська РСР, СРСР
ПохованняСхідне кладовище
КраїнаСРСР СРСР
Вид збройних силПрапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ Винищувальна авіація
ОсвітаВійськово-повітряна академія (1951) і Військова академія Генерального штабу Збройних Сил СРСР (1959)
Роки служби19381972
ПартіяВКП(б)
Звання Генерал-майор авіації
Війни / битвиНімецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки

Павло Якович Головачов (біл. Павел Якаўлевіч Галавачоў; 2 (15) грудня 1917(19171215), Кошельово — 2 липня 1972) — радянський льотчик-ас, двічі Герой Радянського Союзу (1943, 1945), в роки німецько-радянської війни льотчик-винищувач, командир ланки, заступник командира ескадрильї 9-го гвардійського винищувального авіаційного полку. Генерал-майор авіації ВПС СРСР (1957).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 2 (15 грудня) 1917 року в селі Кошельовому (нині Буда-Кошельовського району Гомельської області) в селянській родині. Білорус. Закінчив семирічну школу, у 1935 році — школу фабрично-заводського учнівства в Гомелі. Працював токарем і фрезерувальником на лісокомбінаті в робочому селищі Ново-Білиці (нині в межах Гомеля). Був форвардом заводської футбольної команди. Одночасно займався в Гомельському аероклубі.

У 1938 році, за комсомольською путівкою, був направлений в 8-му Одеську військову авіаційну школу пілотів імені П. Д. Осипенко, яку успішно закінчив у 1940 році і був направлений на службу в 168-й винищувальний авіаційний полк, що дислокувався в Криму.

Учасник радянсько-німецької війни з червня 1941 року. По жовтень 1941 року служив у 168-му винищувальному авіаційному полку, літав на І-16. З жовтня 1941 року — у 69-му винищувальному авіаційному полку, літав на ЛаГГ-3, Як-1, «Аерокобрі» і Ла-7. З лютого по травень 1945 року — в 900-му винищувальному авіаційному полку, літав на Як-9. Воював на Південно-Західному, Сталінградському, 4-му Українському, 3-му і 1-му Білоруському фронтах. Брав участь в обороні Одеси, Сталінградській битві, відвоюванні Донбасу, Криму, Білорусі, Східно-Прусській і Берлінській операціях. Член ВКП(б) з 1943 року.

До листопада 1943 року командир ланки 9-го гвардійського винищувального авіаційного полку (6-та гвардійська винищувальна авіаційна дивізія, 8-ма повітряна армія, 4-й Український фронт) гвардії старший лейтенант П. Я. Головачов здійснив 225 бойових вильотів, у 92 повітряних боях збив 17 літаків противника особисто і один в групі.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 1 листопада 1943 року за зразкове виконання бойових завдань командування по прориву сильно укріпленої смуги німців і звільнення міста Мелітополя і проявлені при цьому відвагу і геройство гвардії старшому лейтенантові Головачову Павлу Яковичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 1 270).

До березня 1945 року заступник командира ескадрильї 9-го гвардійського винищувального авіаційного полку (303-тя винищувальна авіаційна дивізія, 1-ша повітряна армія, 3-й Білоруський фронт) гвардії капітан П. Я. Головачов здійснив 385 бойових вильотів і особисто збив 26 літаків противника.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 червня 1945 року за зразкове виконання завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками, гвардії капітан Головачов Павло Якович нагороджений другою медаллю «Золота Зірка» (№ 58/II).

Після війни продовжував службу у ВПС СРСР. У 1951 році закінчив Червонопрапорну Військово-повітряну академію. Генерал-майор авіації з 1957 року. В 1959 році закінчив Військову академію Генерального штабу. Служив на відповідальних посадах у Радянській Армії: командував полком і дивізією, був заступником командувача авіацією військового округу. У мирний час був нагороджений за успіхи в бойовій і політичній підготовці трьома орденами.

Після нетривалої хвороби помер 2 липня 1972 року. Похований на Східному (Московському) кладовищі в Мінську.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Нагороджений двома орденами Леніна, шістьма орденами Червоного Прапора, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, двома орденами Червоної Зірки, медалями.

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

На батьківщині Героя, в селі Кошельовому, йому встановлене бронзове погруддя. У місті Гомелі Павлу Головачову встановлений пам'ятник. Його ім'ям названі школа, Гомельське МПТУ № 56, вулиця в Гомелі, радгосп на його батьківщині в Буда-Кошельовському районі.

На Гомельському деревообробному комбінаті, де він почав свій трудовий шлях, встановлена меморіальна дошка. У місті Городоку Львівської області на вулиці його імені було встановлено анотаційну дошку.

Література

[ред. | ред. код]
  • Авиация: Энциклопедия. — М.: Большая Российская энциклопедия, 1994.
  • Андреев С. А. Совершённое ими бессмертно. — Кн. 1. — М.: Высшая школа, 1976.
  • Андреев С. А. Совершённое ими бессмертно. — Кн. 2. — М.: «Высшая школа», 1986.
  • Бессмертные подвиги. — М.: Воениздат, 1980
  • В боях за Белоруссию. — Минск: Беларусь, 1974
  • Великая Отечественная война 1941–1945: События. Люди. Документы.-Политизд.1990
  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Т.1. М., 1987
  • Дважды Герои Советского Союза. — М.: Воениздат, 1973.
  • Дриго С. В. За подвигом — подвиг. Калининградское кн.изд.,1984.
  • Захаров Г. Н. Я — истребитель. — М.: Воениздат, 1985
  • Зильманович Д. Я. На крыльях Родины. — Алма-Ата: Жалын, 1985
  • Лавриненков В. Д. Возвращение в небо.- М.: Воениздат, 1983
  • Люди бессмертного подвига. Книга 1. М., 1975
  • На грани возможного. — 2-е изд., испр. и доп. — М.: «Лимб», 1993.
  • Новиков А. А. В небе Ленинграда. — М.: Наука, 1970

Посилання

[ред. | ред. код]