Голубовський Іван Сильвестрович
| Іван Голубовський | |
|---|---|
| Іван Сильвестрович Голубовський | |
.jpg) Олекса Новаківський. Портрет Івана Голубовського (1905) | |
| Народився |
8 березня 1878 Перегінське, Перегінська селищна громада, Україна |
| Помер |
17 травня 1957 (79 років) Вейпртиd |
| Поховання | Вейпртиd |
| Громадянство |
.svg){kind=small} Австро-Угорщина →  ЗУНР →  Польща →  Чехословаччина |
| Діяльність | правник, письменник |
| Alma mater | Львівський університет, Ягеллонський університет |
| Науковий ступінь | доктор праваd |
| Батько | Голубовський Сильвестрd |
| Діти | Голубовська Галина Іванівнаd |
Іван Сильвестрович Голубовський (8 березня 1878, Перегінське — 17 травня 1957, Вейпрти, Чехословаччина) — український правник, письменник. Доктор права (1907). Друг та біограф Олекси Новаківського.
Іван Голубовський народився 8 березня 1878 року в селі Перегінському, нині с-ще Перегінської громади Калуського району Івано-Франківської области України.
У 1888—1900 роках навчався в гімназіях Станиславова, Стрия, Львова та Дрогобича. Студіював право у Львівському університеті, де на першому був слухачем курсу лекцій Михайла Грушевського з історії Східної Європи. 1901 року став учасником сецесії українських студентів Львівського університету.
1905 року закінчив юридичний факультет Ягеллонського університету. У період навчання він познайомився з Олексою Новаківським[1].
Протягом 1906—1911 років працював у відомих галицьких адвокатів Долини, Кам'янки-Струмилівської, Калуша, Дрогобича та інших. Під час Першої світової війни служив у польовому суді Австрійської армії. 1920 року відкрив адвокатську канцелярію у Львові. Допомагав з фінансовими та юридичними проблемами Мистецькій школі Олекси Новаківського.
У 1940-х роках німецькою окупаційною владою Львова направлений з дружиною Ядвігою на примусові роботи до Німеччини, де в м. Хемніці працював цивільним суддею. У 1945—1948 роках управитель націоналізованої німецької фабрики по обробці шкіри в м. Вейпртах Чехословаччини.
Помер 17 травня 1957 року у Вейпртах, де й похований на місцевому цвинтарі.
Разом з дружиною полькою Ядвігою мали двох дітей: доньку Галину та сина Андрія.
Другу Олексові Новаківському присвятив дві повісті: «Боги за одним столом» (2001, журнал «Дзвін»), «Розмахом могутніх крил» (2002, з передмовою мистецтвознавця Миколи Мушинки; Фонд «Олекса Новаківський і його мистецька школа» у Львові).
Зберігав найбільшу колекцію творів художника, серед яких був його портрет. 1936 року учасник підготовки посмертної виставки художника, яку організувало Українське товариство прихильників мистецтва у Львові (тоді представили 364 твори малярства та графіки).
Голубовський згадується в каталогах та рецензіях виставок картин Новаківського з приватної колекції М. Мушинки, які проводилися в Україні, Канаді, Словаччині та США.
- ↑ Ірина Різун (15 березня 2022). Олекса Новаківський. Путівник життям і найбільш знаковими роботами. Локальна історія.
- Мушинка, М. Письменник Іван Голубовський та його колекція картин Олекси Новаківського // Наукові записки [Національного університету «Острозька академія». Історичні науки. — 2008. — Вип. 11. — С. 402—414.
- Мушинка, М. Невідомий Олекса Новаківський // Свідомість. — 1990. — № 3. — С. 46—59.
- Волошин, Л. Іван Голубовський — приятель і однодумець Олекси Новаківського // Дзвін. — 2001. — Ч. 9. — С. 20—21.
- У. Л. Наша обкладинка // Наше Життя. — 1979. — № 4. — С. 10—12.
- Олександр Шейко (23 травня 2016). Під могутнім крилом маестро, або Іван Голубовський — адвокат та письменник. Фотографії старого Львова.
- Олександр Шейко (21 квітня 2020). Князь і Маестро, або Митрополит Андрей Шептицький і художник Олекса Новаківський у спогадах Івана Голубовського. Андрей Шептицький.