Голубок верагуанський
| Голубок верагуанський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Leptotrygon veraguensis (Lawrence, 1867) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Geotrygon veraguensis | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Голубок верагуанський[2] (Leptotrygon veraguensis) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae)[3]. Мешкає в Центральній і Південній Америці. Раніше цей вид відносили до роду Голубок (Geotrygon), однак за результатами молекулярно-генетичного дослідження його було переведено до новоствореного монотипового роду Верагуанський голубок (Leptotrygon)[4][5].
Довжина птаха становить 21-24,5 см, вага 155 г. Лоб білий, тім'я сіре, задня частина тімені, потилиця і шия фіолетові. На щоках широкі білі смуги, під ними є вузькі чорні смуги, від дзьоба до очей ідуть чорні смуги. Верхня частина тіла темно-оливково-коричнева або пурпурово-коричнева. Горло біле, живіт білий або охристо-білий, боки рудувато-охристі. Шия, груди і верхня частина тіла мають зеленуватий або пурпуровий відтінок. Виду загалом не притаманний статевий диморфізм, у самиць лоб і тім'я можуть були охристими. У молодих птахів пера мають охристі края, райдужний відблиск оперення у них відсутній.
Верагуанські голубки мешкають на карибських схилах крайнього півдня Нікарагуа, Коста-Рики і Панами, а також на тихоокеанських схилах східної Панами, Колумбії і північно-західного Еквадору (Есмеральдас). Вони живуть в підліску вологих рівнинних тропічних лісів. Зустрічаються поодинці або парами, переважно на висоті до 900 м над рівнем моря. Живляться насінням, плодами і дрібними безхребетними, яких шукають на землі. Сезон розмноження в Коста-Риці триває з січня по липень. Гніздо робиться з гілочок і корінців, розміщується на висоті від 1 до 2 м над землею. В кладці 2 яйця.
МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. За оцінками дослідників, популяція верагуанських голубків становить від 20 до 50 тисяч птахів і поступово скорочується.
- ↑ BirdLife International (2016). Leptotrygon veraguensis. Архів оригіналу за 10 листопада 2021. Процитовано 13 травня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 6 травня 2014. Процитовано 13 травня 2022.
- ↑ Banks, R.C.; Weckstein, J.D.; Remsen Jr, J.V.; Johnson, K.P. (2013). Classification of a clade of New World doves (Columbidae: Zenaidini). Zootaxa. 3669 (2): 184—188. doi:10.11646/zootaxa.3669.2.11.
- ↑ Johnson, K.P.; Weckstein, J.D. (2011). The Central American land bridge as an engine of diversification in New World doves. Journal of Biogeography. 38 (6): 1069—1076. doi:10.1111/j.1365-2699.2011.02501.x.
- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
- David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001
| |||||||||||
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |