Перейти до вмісту

Гольдштейн Ізраїль Цалевич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ізраїль Цалевич Гольдштейн
Зображення
Зображення
Дата народження2 лютого 1918(1918-02-02)
Місце народженняКиїв Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата смерті17 лютого 2003(2003-02-17) (85 років)
Місце смертіКиїв, Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство СРСР
 Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materВсеросійський державний інститут кінематографії Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіякінооператор, режисер-документаліст
ЧленствоНаціональна спілка кінематографістів України Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За оборону Сталінграда» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «У пам’ять 1500-річчя Києва»
народний артист України заслужений діяч мистецтв УРСР
IMDbID 5513565
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гольдштейн.

Ізраї́ль Ца́левич (Цальович) Гольдште́йн (2 лютого 1918 — 17 лютого 2003, Київ) — радянський і український кінооператор, режисер-документаліст. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1988). Лауреат Золотої медалі Академії мистецтв України. Народний артист України (2001)[1].

Короткий життєпис

[ред. | ред. код]

Поступив до Київського кіноінституту, згодом переведений до операторського факультету ВДІКу (майстерня Л. Косматова)[2], котрий закінчив в 1939 році.

У 1940—1941 рр. — оператор Української студії кінохроніки.

Учасник Другої світової війни, входив до складу групи фронтових кінооператорів Центральної студії документальних фільмів.[3] Із січня 1942 р. — у кіногрупі Південно-Західного, Донського фронтів. З вересня 1942 р. по 1944 р. — у кіногрупі Сталінградського, Центрального фронтів. У 1944—1945 рр. — у кіногрупі 1-го Українського фронту.[2]

У 1945—1997 рр. оператор і режисер на студії «Укркінохроніка».

З 1980 року викладав у Київському державному інституті театрального мистецтва імені І. Карпенка-Карого.

Член Спілки кінематографістів СРСР (1958).[2]

На схилі життя ходив з паличкою, через болі, що посилювалися, пересів до інвалідного візка — руйнувався тазостегновий суглоб. 1998 року на операцію збиралися кінематографісти і небайдужі, замінили суглоб на штучний, і на дев'ятому десятку він продовжував ходити на зйомки.

Його хронікальний доробок використовував в своїх фільмах Олександр Довженко.

Майже три десятки фільмів з ним відзняв Владлен Кузнецов.

Помер 2003 року в Києві.

2001 року на студії «Київнаукфільм» про нього знято документальну стрічку «Пасажири минулого століття», режисер В. Олендер.

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Оператор

[ред. | ред. код]
  • «Весняні резерви» (1942)
  • Союзкіножурнал № 24 (1942)
  • Союзкіножурнал № 33 (1942)
  • «Битва за нашу Радянську Україну» (1943)
  • «Сталінград» (1943)
  • «Орловсько-Курська дуга» (1943)
  • «Перемога на правобережній Україні» (1944)
  • «Київ» (1944)
  • «Перемога» (1945)
  • «Україна відроджується» (1946)
  • «На полях України» (1949)
  • «Декада українського мистецтва» (1951)
  • «Київ будується» (1952)
  • «У дні скорботи» (1953)
  • «Кому посміхнеться Прага?» (1962),
  • «Син України» (1962),
  • «Народні артисти» (1966),
  • «Україна, рік 1967» (1967),
  • «Хліб України. Рік 1977» (1977).

Режисер-оператор

[ред. | ред. код]
  • «Не будьте байдужими» (1957)
  • «Коли засинає місто» (1961)
  • «Без нас вони не проспляться» (1963)
  • «До шістнадцяти» (1963)
  • «Роки і секунди» (1968)
  • «Зроблено в Америці» (1969)
  • «Хазяйка Брандербурзьких воріт» (1969)
  • «Чотири постріли у двох жінок» (1972)
  • «Звинувачую» (1976)
  • «Замах на красу» (1977)
  • «А що за душею?»
  • «Від зорі до зорі» (1980)
  • «Суфлер» (1981; диплом Міжнародного кінофестивалю короткометражних фільмів, Лілль, Франція, 1982)
  • «Біль і мужність Чорнобиля» (1986)
  • «Стіна» (1988)
  • «Бабин Яр» (1989)
  • «Крик жаху» (1990)
  • «Прощавай, кіно!» (1995)
  • «50 років Перемоги» (1995, співавт. сценарію)
  • «Заради життя» (1996, співавт. сценарію)
  • «Сторінки з блокноту» (1996, приз МКФ короткометражних фільмів, Марсель, Франція)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Про нагородження працівників Української студії хронікально-документальних фільмів, м. Київ. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 23 жовтня 2023.
  2. ↑ а б в Израиль Гольдштейн. Кино-Театр.Ру. Процитовано 17 квітня 2024.
  3. ↑ УІНП. 1918 – народився Ізраїль Гольштейн, кінорежисер, оператор, сценарист. УІНП (укр.). Процитовано 17 квітня 2024.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гольдштейн_Ізраїль_Цалевич&oldid=44068534