Гольшанський Юрій Семенович
| Гольшанський Юрій Семенович | |
|---|---|
| Народився | 1410 |
| Помер | не раніше 1456 і не пізніше 1458 |
| Країна |  Велике князівство Литовське |
| Посада | староста Пінськийd[1] |
| Конфесія | православ'я |
| Рід | Гольшанські[2] |
| Батько | Семен Іванович Гольшанський[3] |
| Мати | Mariad |
| Брати, сестри | Simon Semyonovich Olshanskyd |
| У шлюбі з | Yuliana of Karachevd[4] |
| Діти | Іван Гольшанський-Дубровицький[5], Олександр Гольшанський[6], Юліанія Юріївна Гольшанська[4], Семен Юрійович Гольшанський[4], Ганна Гольшанськаd[4], Q126192402?[4] і Q126192401?[4] |
 | |
Юрій Гольшанський герба Гіпоцентавр (лат. Georgij Syemionowicz; бл. 1410 — бл. 1457) — литовсько-руський православний князь, син Семена Івановича. Починальник дубровицької гілки Гольшанських.
Уперше зринає під час династичної війни 1432–38 років як прибічник Сигізмунда Кейстутовича й гарант Берестейського «вічного миру» з Тевтонським орденом (31 грудня 1435). Він успадкував високе становище батька, хоча його брат Данило у битві під Вількомиром виступив на стороні Свидригайла[7].
Після вбивства Сигізмунда 20 березня 1440 р. Юрій Семенович скликав в Гольшанах збори пани-ради, яка одностайно обрала Казимира Ягелончика великим князем і відправила посланців до Польщі з запрошенням того на віленський престол. Відтак вельможі стрітили юного королевича в Бересті і супроводили до столиці. Ю. Гольшанський подибується в його оточенні: 7 квітня 1441 підписав привілей Казимира про надання Вільні магдебурзького права, в січні 1446 року їздив на Пйотрківський сейм, а 25 червня 1447 був присутній на коронуванні Ягеллончика як польського монарха[8].
У травні 1448 Юрій Семенович з'явився на генеральному сеймі в Любліні, а 21 серпня 1453 — на сеймі в Парчеві. 1456 р. він долучився до опозиції, що бажала обрати великим князем Семена Олельковича[8][9].
Разом з братами володів Гольшанами, Глуськом, Дубровицею, Степанню, Горбаковом[10], Романовим у Оршанському повіті, Станьковим і Житіном у Мінському повіті, Свіранами. Шешолами і Кроштами у Литві та ін.
Дружина — Юліана. Діти:
- Іван,
- Юліана,
- Олександр,
- Василь,
- Семен,
- Юрій,
- Анна — друга дружина Мартина Гаштовта.
- ↑ Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, t. VIII, Ziemia brzeska i województwo brzeskie XIV‒XVIII wiek / за ред. A. Rachuba — Warszawa: 2020. — С. 303. — ISBN 978-83-65880-89-5
- ↑ Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 98–99.
- ↑ Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 97.
- ↑ а б в г д е Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 99.
- ↑ Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 99, 107.
- ↑ Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 99, 101.
- ↑ Полехов С.В. Наследники Витовта. Династическая война в Великом княжестве Литовском в 30-е годы XV века / отв. ред. Б. Н. Флоря. — Москва : «Индрик», 2015. — С. 449, 476. — ISBN 978-5-91674-366-1. Архівовано з джерела 16 листопада 2022
- ↑ а б Wolff, Józef (1895). Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku. Warszawa: Drukiem J. Filipowicza. с. 98-99.
- ↑ Korczak, Lidia (2008). Monarcha i poddani. System władzy w Wielkim Księstwie Litewskim w okresie wczesnojagiellońskim (PDF). Kraków: Towarzystwo Wydawnicze «Historia Iagellonica». с. 92, 135-139.
- ↑ Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, T. XV cz.1 - wynik wyszukiwania - DIR. dir.icm.edu.pl. Процитовано 10 січня 2020.