Голіцин Юрій Миколайович
| Голіцин Юрій Миколайович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 29 листопада (11 грудня) 1823 Петербург,  Російська імперія |
| Помер | 2 (14) вересня 1872 (48 років) Петербург, Російська імперія |
| Поховання | Лазарівське кладовище (Санкт-Петербург) |
| Громадянство | Російська імперія |
| Діяльність | диригент, композитор |
| Відомий завдяки | створив перший російський народний хор |
| Alma mater | Пажеський корпус |
| Титул | князь |
| Рід | Голіцини |
| Батько | Голіцин Микола Борисович[1] |
| Мати | Yelena Saltykovad |
| Родичі | батько: Голіцин Микола Борисович (1794 — 1866) |
| Діти | Q60836548? |
Юрій Миколайович Голіцин (нар. 29 листопада (11 грудня) 1823, Петербург — 2 (14) вересня 1872, Петербург) — князь, російський хоровий диригент, композитор, створив перший російський народний хор.
Син Миколи Борисовича Голіцина. Виховувався в Пажеському корпусі. Після закінчення Пажеського корпусу служив у Харкові чиновником для особливих доручень. Коли вийшов у відставку, зайнявся музикою. Брав уроки у Г. Я. Ломакіна, пізніше у німецького музиканта А. Рейхеля в Дрездені і М. Гауптмана в Лейпцигу. У 1842 році організував з кріпаків хор, який існував до 1857 року. Капела виступала у багатьох містах Росії. Голіцин був знайомий з Олександром Герценом, який залишив свої спогади про Юрія Миколайовича Голіцина в частині 7 свого літературного твору "Минуле і думи".[2] Князь Голіцин листувався з Герценом. Наслідком листування стала висилка Юрія Голіцина в 1859 році в Козлов під нагляд поліції. У 1860 році таємно виїхав з Росії. Вів концертну діяльність у Лондоні, пропагуючи російську музику. Виступи хору та оркестру під керуванням Голіцина з великим успіхом пройшли в Англії, Ірландії, Шотландії. Повернувшись на батьківщину в 1862 році, оселився в Ярославлі, де знову створив хор, з 1865 року відновив з ним гастролі. У 1868 році концертував з успіхом в Америці, виконуючи зі своїм хором російські народні пісні. Виступав як музичний критик в періодичній пресі. Помер Юрій Миколайович у Петербурзі і був похований в Олександро-Невській лаврі.
В 1861 році з нагоди скасування кріпосного права в Росії Голіцин написав оркестрові фантазії "Звільнення". Автор фортепіанних п'єс ("Вальс Герцена" в 4 руки, 1860), романсів, вокальних дуетів, тріо, духовної музики.
Написав спогади "Минуле і сучасне. Із записок Ю. М. Голіцина".
У 1987 році режисер Борис Бунєєв зняв фільм "Сильніше за всіх інших велінь" ("Сюїта на російські теми") за повістю Ю. Нагібіна "Юрка-музикант".[3]
- ↑ Г. Риман Голицын // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 1. — С. 372–373.
- ↑ А. И. Герцен. Былое и думы. Части 6 - 8. - М., издательство "Правда", 1983, с. 295 - 306.
- ↑ Сильнее всех иных велений. Архів оригіналу за 7 січня 2011. Процитовано 13 червня 2011.
- Голицын, Юрий Николаевич. Стаття з Великого енциклопедичного словника Брокгауза і Єфрона [Архівовано 13 листопада 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- Голіцин Юрій Миколайович // Українська музична енциклопедія. Т. 1: [А – Д] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2006. — С. 487.
- Голицын Ю. Н. [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- Юрий Нагибин МУЗЫКАНТЫ. Повести. Князь Юрка Голицын. [Архівовано 30 квітня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- Экспозиции мичуринского литературно-музыкального музея, рассказывающие о князьях Н. Б. и Ю. Н. Голицыных. [Архівовано 1 січня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)