Гончаренко Володимир Тарасович
| Гончаренко Володимир Тарасович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження | 4 серпня 1947 (76 років) Тарасівка, Києво-Святошинський район, Київська область, Українська РСР, СРСР | |||
| Країна |  СРСР Україна | |||
| Жанр | жанрове малярство, портрет і ню | |||
| Навчання | Київський вечірній факультет Українського поліграфічного інституту імені Івана Федорова (1972) | |||
| Діяльність | художник | |||
| Вчитель | Валуєнко Борис Васильович і Крилова Ольга Іллівна | |||
| Працівник | Мистецтво і Наука і культура | |||
| Член | Спілка радянських художників України | |||
|
| ||||
Володимир Тарасович Гончаре́нко (нар. 4 серпня 1947, Тарасівка) — український художник; член Спілки радянських художників України з 1983 року.
Народився 4 серпня 1947 року в селі Тарасівці (нині Фастівський район Київської області, Україна). 1972 року закінчив графічне відділення Київського вечірнього факультету Українського поліграфічного інституту імені Івана Федорова, де навчався у Бориса Валуєнка, Ольги Крилової.
Протягом 1972—1974 років працював художнім редактором видавництва «Мистецтва»; у 1974—1975 роках — художньо-технічним редактором щорічника «Науки і культури». Відтоді — на творчій роботі. Мешкає у Києві в будинку на вулиці Волинській, № 5[1].
Працює у галузях книжкової та станкової графіки, станкового живопису (створює жанрові картини, портрети). Серед робіт:
- серія пастелей «Пейзажі Києва та Кракова» (2003);
- графічний цикл «Книга мого буття» (2004—2005);
- живопис
- «Ніч у Бабиному Яру» (1980);
- «Мій дід з війни не повернувся» (1984);
- «Пожежникам Чорнобиля присвячується» (1986);
- «Рік 1933» (1988);
- «Диспут» (1992);
- «Меморіал» (1994);
- «До світла!» (1997);
- «Портрет художника Валерія Акопова»;
- «Оголена»;
- «Мати»;
- «Засмучена»;
- «Розп'яття»;
- «Бий барабан, бий!»;
- «Камінь кинуто» (2000);
- «Двоє з минулого» (2000);
- «Чорнобильська Мадонна» (2002).
- ілюстрації до книг
- «Кришталеві таємниці» Ірини Кирпичникової (1974);
- «Летючі полонені» Олексія Владимирова (1975);
- «Азбука нашого життя» (1976) та «Вузлики на пам'ять» (1979) Євгена Перм'яка;
- «Криниця під вікном» Миколи Кравчука (1978).
Учасник республіканських, всесоюзних та закордонних мистецьких виставок з 1974 року. Персональні виставки відбулися у Києві у 1986, 2002 роках, Кракові у 2004 році. Відзначений дипломами на конкурсах оформлення книг[2].
Твори художника зберігаються у багатьох збірках в Україні, а також Польщі, Німечині, Автрії, Іспанії, Ізраїлі, Сполучених Штатах Америки, Японії[2].
- ↑ Художники Києва, 2000, с. 45.
- ↑ а б Художники Києва, 2000, с. 44.
- Володимир Гончаренко // Художники Києва. Живопис. Графіка. Скульптура. Декоративно-прикладне мистецтво : творчо-біографічний довідник / С. Журавель. — Київ : Іпрез, 2000. — С. 44—45. — ISBN 966-95504-1-6.;
- І. Н. Бугаєнко. Гончаренко Володимир Тарасович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 6 : Го — Гю. — 712 с. — ISBN 966-02-3966-1.
|
