Гончариха (річка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гончариха
Витік на схід від села Ризине
Гирло Гнилий Тікич
• координати 49°14′41″ пн. ш. 30°43′24″ сх. д. / 49.244833° пн. ш. 30.723556° сх. д. / 49.244833; 30.723556
Похил, м/км 4,2 м/км
Басейн Південного Бугу
Країни: Україна Україна
Регіон Черкаська область
Довжина 20 км
Площа басейну: 109

Гончариха, Гончарівка — річка в Уманському районі Черкаської області, права притока Гнилого Тікичу (басейн Південного Бугу).

Довжина річки 20 км, похил річки — 4,2 м/км. Формується з багатьох безіменних струмків та водойм. Площа басейну 109 км².

Розташування

[ред. | ред. код]

Гончариха бере початок на сході від села Ризине. Тече переважно на північний схід через села Барвінок і Яблунівка. У межах Бужанки впадає у річку Гнилий Тікич, ліву притоку Тікичу.

Притоки

[ред. | ред. код]

Річка без назви - ліва притока. Приблизна довжина - 6 км. Бере початок на південно-західній околиці села Шубині Стави і тече переважно на північний схід через село. На північно-західній околиці села Яблунівка впадає у Гончариху[1] [2] [3].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Военно-топографическая карта Российской Империи 1846—1863 гг. (издавалась до 1919 г.), созданная под руководством Ф.Ф. Шуберта и П.А. Тучкова. Масштаб: 3 версты на дюйм. Ряд: XXV, лист: 9. Показаны территории: Киевской губернии.
  2. Похилевич Лаврентій Іванович">Похилевич Лаврентій Іванович // Сказания о населенных местностях Киевской губернии или Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, в пределах губернии находящихся // Звенигородський повіт Київської губернії // с. Шубині Стави // Струмок Безіменний // стр. 390[1].
  3. Топографічна карта Главного штабу M-36-089. Звенигородка. Масштаб 1 : 100 000. Стан місцевості подано на 1989 рік.

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. «Каталог річок України» [Архівовано 21 грудня 2016 у Wayback Machine.]. — К. : Видавництво АН УРСР, 1957. — С. 63. — (№ 949).
  2. Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 147 (Гончариха № 4).