Перейти до вмісту

Гончарівське

Координати: 51°18′0″ пн. ш. 30°55′37″ сх. д. / 51.30000° пн. ш. 30.92694° сх. д. / 51.30000; 30.92694
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
селище Гончарівське
Герб
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район Чернігівський район
Тер. громада Гончарівська селищна громада
Код КАТОТТГ UA74100030010092910
Основні дані
Засновано 1953
Статус із 2024 року
Площа 1.5[1] км²
Населення ▼ 3289 (01.01.2022)[2]
Поштовий індекс 15558
Телефонний код +380 462
Географічні координати 51°18′0″ пн. ш. 30°55′37″ сх. д. / 51.30000° пн. ш. 30.92694° сх. д. / 51.30000; 30.92694
Відстань
Найближча залізнична станція:
До райцентру:
 - автошляхами: 39 км
Селищна влада
Адреса 15558, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, смт Гончарівське, вул. Танкістів, 11
Карта
Гончарівське. Карта розташування: Україна
Гончарівське
Гончарівське
Гончарівське. Карта розташування: Чернігівська область
Гончарівське
Гончарівське
Мапа

Гончарівське у Вікісховищі

Гончарівське (Гончарівський круг) — селище в Україні, у Гончарівській селищній громаді Чернігівського району Чернігівської області .

Історія

[ред. | ред. код]

Назва Гончарівське спотворює українську історичну назву Гончарів Круг. Перш за все це був Круг — озеро круглої форми серед лісу. У 1924 р. на хуторі Гончарів — 9 дворів і 56 жителів при дорозі Смолин — Жидиничі.

Навколо нинішнього Гончарівського було багато хуторів, більшість яких радянська влада зселила або в навколишні села, або в саме селище Гончарівське.

Гончарівське в нинішньому вигляді засноване в 1953 році поблизу хутора Гончарів круг як військове містечко за рішенням командування Київського військового округу. Разом з військовим містечком створили і однойменний полігон. Рекогносцировку точного місцезнаходження селища, як і полігону, особисто здійснював командувач Київського ВО генерал армії Василь Іванович Чуйков, який і був ініціатором його створення.[3]

До 1986 року Гончарівське розвивалось як військове містечко для 18 військових частин різних родів військ, зокрема, тут дислокувалися механізовані, танкові, артилерійські, ракетні, інженерні частини, авіатори і десантники. Свого часу Гончарівське планували зробити зразковим військовим містечком для армій країн Варшавського договору.[3]

Гончарівське дістало статус селища міського типу з 1990 року.

Населення

[ред. | ред. код]

Населення — переважно українці[1].

Чисельність населення

[ред. | ред. код]
1979 1989 2001 2019 2022[2]
2179 4373 3358 0 3289

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:

Мова Кількість Відсоток
українська 2775 82.74%
російська 565 16.84%
білоруська 5 0.15%
угорська 1 0.03%
інші/не вказали 8 0.24%
Усього 3354 100%

Галерея

[ред. | ред. код]
  • Знак містечка
    Знак містечка
  • Одна з вулиць увечері
    Одна з вулиць увечері
  • Будинок офіцерів
    Будинок офіцерів
  • Житловий будинок
    Житловий будинок
  • Автостанція
    Автостанція
  • Відділення банку
    Відділення банку
  • Кафе
    Кафе
  • Крамниця
    Крамниця
  • Покинуте приміщення ТЦ
    Покинуте приміщення ТЦ

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Артюх, М. С. (2006). Гончарівське. Енциклопедія Сучасної України. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. Архів оригіналу за 23 жовтня 2017. Процитовано 01.12.2019.
  2. ↑ а б Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 року (PDF). ukrstat.gov.ua (укр.). ДЕРЖСТАТ УКРАЇНИ.
  3. ↑ а б Військовому селищу Гончарівське – 60 років | Події і коментарі. pik.cn.ua. Процитовано 19 лютого 2020.
  4. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гончарівське
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гончарівське&oldid=44157982