Перейти до вмісту

Горбасів

Координати: 49°24′45″ пн. ш. 27°32′55″ сх. д. / 49.41250° пн. ш. 27.54861° сх. д. / 49.41250; 27.54861
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Горбасів
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район Хмельницький район
Тер. громада Летичівська селищна громада
Код КАТОТТГ UA68040230100055469 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Засноване 1494
Населення 309
Площа 1,812 км²
Густота населення 266 осіб/км²
Поштовий індекс 31540
Телефонний код +380 3857
Географічні дані
Географічні координати 49°24′45″ пн. ш. 27°32′55″ сх. д. / 49.41250° пн. ш. 27.54861° сх. д. / 49.41250; 27.54861
Середня висота
над рівнем моря
270 м
Водойми Південний Буг
Місцева влада
Адреса ради 31500, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, смт Летичів, вул. Соборна, 16
Карта
Горбасів. Карта розташування: Україна
Горбасів
Горбасів
Горбасів. Карта розташування: Хмельницька область
Горбасів
Горбасів
Мапа
Мапа

CMNS: Горбасів у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Горба́сівсело в Україні, у Летичівській селищній громаді Хмельницького району Хмельницької області. Станом на 2015 р. населення становило 378 осіб.[1]

Історія

[ред. | ред. код]

Вперше село згадується в описі власності Летичівського замку 1494 р.[2]. За переказами, спочатку село розташовувалося північніше, біля с.Івонинці, і називалось Горлів Горб. Після переміщення на берег Південного Бугу отримало назву Горбасів - від слів "Горб" і "сів".

У часи Російської імперії за тогочасним адміністративно-територіальним поділом належало до Сусловецької волості Летичівського повіту Подільської губернії.

В 1868 р. в Горбасові було 266 дворів, яким належало 665 десятин землі , а на початку ХХ ст. – 255 дворів із населенням 1360 осіб. Пізніше Горбасівські хутори, розташовані на правому березі Південного Бугу стали окремим селом, яке тепер називається Подільське. Біля хуторів діяв невеликий цегельний завод, який належав Щедрівському цукровому заводу. У 1870 р. в селі було відкрито церковнопарафіяльну школу, де працював один учитель і навчалося до 40 учнів.

В листопаді 1920 р. було встановлено радянську владу. Діяли ревком, комітет незаможних селян, комітет бідняків. Згодом створено Горбасівську сільську раду, до якої були приєднані села Марківці (1923 р.), Подільське (1925 р.) та Щедрова (1930 р.). У 1929 р. в селі створено сільськогосподарську артіль ім. Чубарова. У березні 1930 р. проведено розкуркулення 14 господарств, майно яких було конфісковано, а сім’ї вислані. 1930 р. завершено колективізацію, до колгоспу ввійшло 270 дворів. У 1938 р. подільський колгосп ім. Хрущова зайняв перше місце в районі з виробництва сільськогогосподарської продукції.

У 1931 р. у селі розпочали споруджувати казарми на зразок військових. Наступного року в них уже вселяли демобілізованих червоноармійців-доприселенців різних національностей. Тих, хто перед закінченням строкової служби вже був перевірений «особими отдєлами», могли зі своїми родинами вселятися до цих новобудов [3]. За свідченням очевидців, «у колгоспі, до якого прибували такі червоноармійці – допереселенці, вони діставали все потрібне для життя: одну корову, свині, кури, город і насіння для городу. Крім того, вони увесь 1932–1933 рік отримували військовий пайок хліба і приварку. Їхнім завданням було стерегти колгоспний хліб від голодних селян, а також працювати в колгоспі як звичайні робітники, бригадири тощо. Хоч не всі вони, та багато з них ходили вдень і вночі з рушницями навколо жита та інших хлібних культур, що саме дозрівали»[4].

Під час Другої світової війни значна кількість будинків була знищена (вул. Набережна - повністю), 110 мешканців села загинуло на фронті, на примусові роботи до Німеччини було вивезено 88 осіб.

У 1951 р. колгосп ім. Хрущова став центром укрупненого колгоспу «Шляхом Леніна». У 1952 р. від Горбасівської сільської ради було від’єднано с. Подільське, а в 1962 р. - с. Щедрова відійшло до Летичівської сільської ради.

Станом на 1971 р. Горбасів — центр сільської ради. Населення становило 780 чоловік. Сільраді було підпорядковане село Марківці. На території села знаходилася центральна садиба колгоспу «Шляхом Леніна», у користуванні якого перебувало 2,7 тис. га орної землі. Основний напрям господарства — вирощування зернових культур, цукрових буряків, виробництво м’яса, молока, яєць. Працювала восьмирічна школа, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт.

Згідно з переписом населення 2001 р. у селі проживало 694 особи.

Поблизу села досліджено поховання доби ранньої бронзи (III тисячоліття до н. ери).

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 727-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області», увійшло до складу Летичівської селищної громади.[5]

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Летичівського району, село увійшло до складу Хмельницького району.[6] Станом на кінець 2020 р. у селі діюли: ФАП, магазин, дитячий садок, початкова школа, будинок культури, бібліотека.

Релігійне життя

[ред. | ред. код]

У XVIII ст. у селі існувала дерев’яна церква Здвиження; була розібрана близько 1770 р.[7]. У 1788 р. у селі збудовано Свято-Параскевинську церкву[8] (також зустрічається назва "Церква св. Параскеви П'ятниці"[9]). У 1809–1810 рр. у церкві споруджено 3-ярусний іконостас[10]. У 1930-х рр. зруйнована більшовицькою владою.

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Линник Микола Кіндратович (1938-2019) — фахівець у галузі механізації сільського господарства, доктор с.-г. наук, професор, академік Національної академії аграрних наук України [11][12].

Наумов Сергій Кирилович (01.01.1941) — український скульптор, що працює у жанрі дерев'яної пластики.

Горбатюк Микола Володимирович (1980) — український історик, кандидат історичних наук, співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України [13].

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Паспорт Летичівської ОТГ [Архівовано з першоджерела 12.03.2017.]
  2. Приходы и церкви Подольской епархии. – Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета, 1901, т. 9, с. 504
  3. Сергійчук В. Геноцид українства в 1932–1933 роках: причини, перебіг, наслідки // Наукові записки Міжнародної асоціації україністів. Київ, 2013. Вип. 6. С.14
  4. Українські вісті. Новий Ульм, 1953. 31 травня
  5. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 15 липня 2022.
  6. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  7. Приходы и церкви Подольской епархии. – Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета, 1901 г., т. 9, с. 504
  8. Гульдман В.К. Справочная книжка Подольской губернии. – Каменец-Подольский: тип.губ.правления, 1888, с. 242.
  9. https://cdiak.archives.gov.ua/baza_geog_pok/church/horb_003.xml
  10. Приходы и церкви Подольской епархии. – Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета, 1901, т. 9, с. 504.
  11. Линник Микола Кіндратович. Архів оригіналу за 3 лютого 2021. Процитовано 26 січня 2021.
  12. Лінник Микола Кіндратович (1938-2019). Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» Національної академії аграрних наук України (укр.). Процитовано 1 січня 2025.
  13. Горбатюк Микола Володимирович. Архів оригіналу за 19 січня 2021. Процитовано 26 січня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Погода в селі Горбасів [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
  2. Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971. — 707 с.