Горбатенко Єгор Володимирович
| Єгор Горбатенко Горбатенко Єгор Володимирович | ||
|---|---|---|
 Молодший сержант | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 11 жовтня 1993 Луганськ | |
| Смерть | 8 листопада 2023 (30 років) Серебрянський ліс, Луганська область | |
| Національність | українець | |
| Псевдо | «Юра» | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014—2022 | |
| Приналежність |  Україна | |
| Вид ЗС |  МВС | |
| Рід військ |  Національна гвардія | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Єгор Володимирович Горбатенко (1993—2023) — головний сержант бригади НГУ «Азов», оборонець Маріуполя, лицар ордену Богдана Хмельницького ІІІ ступеня[1].
Народився 11 жовтня 1993 в Луганську.
Воював в Азові з 2014-го року. Брав участь у Широкинській наступальній операції, боях на Світлодарській дузі.
З перших днів повномасштабного вторгнення бився за Маріуполь. Отримав кілька поранень в боях за місто. Служив майстром-номером обслуги 1-го вогневого розрахунку 1-го мінометного взводу мінометної батареї артилерійського дивізіону окремого загону спеціального призначення «Азов». Вийшов з Азовсталі в полон.
Володимир був одним із 215 українських і закордонних бійців, яких Україні вдалося повернути додому 21 вересня 2022 року. Після того, як він пройшов реабілітацію, взнову вирішив повернутися на фронт.
- орден «За мужність» III ступеня (2022) [4]
- орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (2024, посмертно)[1]
- ↑ а б УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №357/2024 — Офіційне інтернет-представництво Президента України.
- ↑ Пройшов «Азовсталь» і полон, але повернувся, щоб визволити Луганськ: на Донеччині загинув ветеран-азовець.
- ↑ Його останніми словами для мене було: «так точно» – історія воїна «Азову» Єгора Горбатенко - Букви.
- ↑ Про відзначення державними ... | від 25.03.2022 № 168/2022.