Перейти до вмісту

Гордієнко Яків Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Гордієнко Яків Якович
Ім'я при народженніГордієнко Яків Якович
Народження16 квітня 1925(1925-04-16)
СРСР СРСР, місто Одеса
Смерть30 липня 1942(1942-07-30) (17 років)
СРСР СРСР, Одеса
ПохованняПарк імені Тараса Шевченка (Одеса)
КраїнаСРСР СРСР
ЧленРадянські партизани і Всесоюзна ленінська комуністична спілка молоді
КомандуванняВатажок групи партизанів
Війни / битвинімецько-радянська війна
Нагороди
Орден Вітчизняної війни I ступеня
Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 1 ступеня
Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 1 ступеня
Медаль «За оборону Одеси»
Медаль «За оборону Одеси»

Яша Гордієнко (Гордієнко Яків Якович; 16 квітня 1925, Одеса — 30 липня 1942, Одеса) — комсомолець-розвідник, ватажок групи у чекістському загоні В. М. Молодцова-Бадаєва в Одесі.

Біографія

[ред. | ред. код]

Яків Гордієнко народився 16 квітня 1925 року в родині колишнього моряка броненосця «Синоп» Якова Кондратовича та домогосподарки Матрьони Демідівни. Він був середнім із трьох дітей. У 1940 році Яків закінчив 8 класів трудової школи та поступив до Спеціальної школи ВМС[1].

Увійшов в загін чекіста В. О. Молодцова-Бадаєва, що формувався з метою подальшого здійснення діверсійних операцій на території Одеси та області. Спочатку був зв'язним так званого «летючого загона», який мав конспіративну квартиру в Одесі. Потім він очолив загін.

Яків Гордієнко зробив чимало для того, щоб нашкодити румунським окупантам на користь чекістів. Зусиллями його групи добувалися цінні відомості для комуністичного підпілля Одеси, а також для головного командування у Москві. Яків Гордієнко брав участь у численних операціях проти румун на користь комуністам. В одному загоні із Яковом боротьбу з румунськими окупантами, на користь московських окупантів вели його старший брат Олексій, а також молодша сестра Ніна.

У лютому 1942 року на конспіративній квартирі по вул. Ніжинській, 75. Я. Гордієнко, В. О. Молодцов-Бадаєва та декількох московських шпигунів було заарештовано через зраду А. Б. Федоровича (Бойко). Їх доставили у в'язницю Сигуранци (румунська поліція).. Протягом лютого — травня, комуністично налаштованого Якова водили на допити.

У травні 1942 року Якова було переведено до в'язницю на Люстдорфський шлях. У липні Якову Гордієнко було виголошено смертний вирок. Коли Якова вели на розстріл, конвоїр вбив його лопатою по голові.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Якова Гордієнко було нагороджено орденом Вітчизняної війни 1 ступеня (посмертно), медалями «Партизанові Вітчизняної війни» 1 ступеня і «За оборону Одеси».

Пам'ять

[ред. | ред. код]
  • Іменем Я. Гордієнка названо одну з вулиць Одеси.
  • На фасаді школи № 121 (Одесса), в якій навчався герой-підпільник, встановлено меморіальну дошку[2].
  • З 1961 по 2000 роки ім'я героя-підпільника носив Палац піонерів та школярів (потім — Палац дитячої та юнацькох творчості).
  • У 1964 році останки Якова Гордієнка було урочисто поховано на Алеї Слави Парка ім. Т. Шевченка (Одеса)[3].
  • У 1973 році на Одеській кіностудії було знято художній фільм «Мальчишку звали Капитаном» по роману письменника Григорія Карєва «Твій син, Одесо»[4]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Лики войны: Яшка — капитан подполья, «Правда», 04.02.2013. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 14 серпня 2015.
  2. Офіційний сайт школи № 121. Архів оригіналу за 5 вересня 2014. Процитовано 14 серпня 2015.
  3. Сестра Яши Гордиенко: "Я плакала и просила оставить его в покое! А мама сказала: «Яша принадлежит не нам, а Одессе…», Комсомольская правда, 06.04.2011. Архів оригіналу за 28 вересня 2015. Процитовано 14 серпня 2015.
  4. Анотація до фільму «Мальчишку звали Капитаном». Архів оригіналу за 24 квітня 2015. Процитовано 14 серпня 2015.

Література

[ред. | ред. код]
  • Карев Г. А. Твой сын, Одесса. — Маяк, 1990. — 297 с. — ISBN 5-7760-0162-5. (рос.)
  • Корольков Ю. М. Операция «Форт». — М.: Советская Россия, 1970. — 464 с. — 100 000 экз. (рос.)