Горни-Манастирець
| Село Горни-Манастирець мак. Горни Манастирец | |
|---|---|
 | |
| Основні дані | |
| Країна |  Північна Македонія
|
| Регіон | Південно-Західний |
| Община | Македонський Брод |
| Населення | 19 осіб (перепис 2002[1]) |
| Поштові індекси | 6535 |
| Географічні координати | 41°36′55″ пн. ш. 21°12′46″ сх. д. / 41.61528° пн. ш. 21.21278° сх. д. |
| Висота над рівнем моря | 600 м |
| Карта | |
  Горни-Манастирець | |
Горни-Манастирець (мак. Горни Манастирец) — село в Північній Македонії общині Македонський Брод, у регіоні Поріччя, поблизу міста Македонський Брод.
Назва села походить від монастиря, що розташований над селом.[2]
Село розташоване в районі Поріччя, в північній частині території общини Македонський Брод, на лівому березі річки Треска.[3] Село горбисте, на висоті 600 метрів. Відстань до міста Македонський Брод становить 30 км.[3]
Має велику площу, яка займає площу 18,6 км2 . Тут переважають ліси на площі 1270,3 га, рілля становить 188,3 га, пасовища – 76,2 га. [3]
Село складається з кількох мікрорайонів: Старе Село, Нове Село, Мале Село та Васильківці.
У XIX столітті Горний-Манастирець — село в нахії Поречка Кичевської кази Османської імперії .
6 січня 1912 року (Різдвяний вечір) болгарські війська вбили 103 жителів регіону Поріччя, тіла яких були скинуті в районі «Дервішська нива», тому подія відома як різанина в Дервішці. Пізніше під Порічанським монастирем було споруджено меморіал.
Село має сільськогосподарсько-лісогосподарську функцію.[3]
За даними Василя Кньчова (" Македонія. Етнографія і статистика ") від 1900 року в селі Манастирець (Горни і Дольни разом) налічувалося 410 жителів, усі македонці. [4] За даними секретаря Болгарського екзархату Димитра Мішева («La Macedoine et sa Population Chrétienne») у 1905 році в Манастирці (Горні та Долні разом) було 480 жителів.[5]
Село невелике і в 1961 році мало 214 мешканців, тоді як у 1994 році воно зменшилося до 21 жителя. Населення македонське. [3]
Згідно з переписом населення 2002 року, у селі Горни-Манастирець проживало 19 жителів, усі македонці. Шаблон:Пописи
| Рік | 1900[6] | 1905[7] | 1948 | 1953 | 1961 | 1971 | 1981 | 1991 | 1994 | 2002 |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Населення | 410 | 480 | 255 | 253 | 214 | 136 | 65 | 34 | 21 | 19 |
- Джерело за 1948-2002 р.: Државен завод за статистика на Република Македонија.[8]
Горни-Манастирець – це македонське православне село. Село складається з чотирьох мікрорайонів: Старе Село, Нове Село, Мале Село та Васильківці. У селі є родини корінних жителів та переселенців.
Сім’ї в Старому Селі: Гюрчевці (4 сім’ї), Данковці (4 сім’ї) і Мілошевці (2 сім’ї).Є корінними родинами, Мілошевці тричі переїжджали до Модріште та поверталися.
Сім'ї в Новому Селі: Вельковці (13 сімей), Учумовці (5 сімей), Митревці (10 сімей), Бунташевці (6 сімей) і Веселиновці (1 родина), вони корінні, раніше жили в околиці Старого Села. Учумовці та Велковці – це один рід, Учумовці деякий час жили Драгов-Долі. Митревці деякий час жили у регіонах Скоп'є та Тетово; Чкорлевці (2 к. ), іммігрував звідкись з околиць Шкодера.
У Малому Селі є роди: Кочовці (9 сімей), Жежовці (4 родини) і Кокаревці (4 родини), вони одна родина і є корінними, раніше жили в Старому Селі; Петковці (8 сімей) та Клішуровці (6 сімей), походять від спільного предка, який звідкись прийшов як домазет.
В околицях Васильківців є тільки рід Васильківці (8 сімей), засновник роду Василько походив з Охрида, поблизу Кочовців і залишився тут, одружився і заснував околицю.
Село входить до складу общини Македонський Брод, яка змінена з новим територіальним поділом Македонії в 2004 році, і до неї приєднано колишню общину Самоков. У період з 1996 по 2004 рік село входило до складу колишнього муніципалітету Македонський Брод.
У період 1950-1952 років село було центром колишньої общини Манастирець, до складу якої входили села Горни-Манастирець, Долнни-Манастирець, Драгов Дол, Інче, Томіно-Село та Топольниця.
У період 1952-1955 років село входило до складу тодішньої общини Долни-Манастирець, в якому крім села Горни-Манастирець були села Горно Крусьє, Долни-Манастирець, Долно Крусьє, Драгов Дол, Слатіно, Томіно-Село та Топольниця.
У період 1955-1957 років село входило до складу тодішньої общини Манастирець.
У період 1957-1965 років село знаходилося в колишній общині Брод.
У період 1965-1996 років село знаходилося в межах великої общини Брод.
- Церкви [9]
- Церква Пресвятої Богородиці - головна сільська церква
- Монастирі
- Поріцький монастир - середньовічний монастир, заснований у XII столітті
- Меморіальні склепи
- Меморіальний склеп - костниця загиблим жителям сіл Поріччя в різанині біля Дервішки Ниви, здійсненій болгарською армією в 1912 році
-
Віддалений вид на Поречецький монастир -
Старі будинки в селі -
Меморіальна костниця під монастирем
.jpg)
.jpg)
- ↑ Загальне населення відповідно до етнічної приналежності, рідної мови та релігії — Перепис населення в Республіці Македонія 2002 року (мак.)(англ.) [Архівовано з першоджерела 27 вересня 2021.]
- ↑ P. Jovanović, Poreče, Naselja i poreklo stanovništva 28, Beograd 1935, 317)
- ↑ а б в г д Панов, Митко (1998). Енциклопедија на селата во Република Македонија (PDF). Скопје: Патрија. с. 75. Архів оригіналу (PDF) за 7 лютого 2022. Процитовано 20 септември 2017.
- ↑ Васил К’нчов. „Македонија. Етнографија и статистика“. Софија, 1900, стр. 257. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 18 лютого 2022.
- ↑ D.M.Brancoff. "La Macédoine et sa Population Chrétienne". Paris, 1905, р. 156-157.
- ↑ К’нчов, Васил. „Македонија. Етнографија и статистика“. Софија, 1900. Архів оригіналу за 8 серпня 2015. Процитовано 18 лютого 2022.
- ↑ Brancoff, D.M. „La Macédoine et sa Population Chrétienne“. Paris, 1905.
- ↑ „Население по возраст и по пол, по населени места, според пописите спроведени во Република Македонија по Втората светска војна“ [Архівовано 16 лютого 2022 у Wayback Machine.]. Државен завод за статистика.
- ↑ Јелена Павловска, Наташа Ниќифоровиќ и Огнен Коцевски (2011). Валентина Божиновска (ред.). Карта на верски објекти во Македонија. Менора - Скопје: Комисија за односи во верските заедници и религиозните групи. ISBN 978-608-65143-2-7.