Городенко Георгій Борисович

	Георгій Городенко
Особисті дані
Повне ім'я	Георгій Борисович; Городенко
Народження	7 травня 1936
	Одеса, Українська СРР, СРСР
Смерть	18 січня 2020 (83 роки)
	Одеса, Україна
Зріст	175 см
Вага	75 кг
Громадянство	СРСР, Україна
Позиція	воротар
Юнацькі клуби
1954	ФШМ (Одеса)
Професіональні клуби*
Звання, нагороди
Нагороди
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Городенко.

Георгій Борисович Городенко (рос. Георгий Борисович Городенко; 7 травня 1936, Одеса УРСР — 18 січня 2020, Одеса, Україна) — радянський футболіст, воротар. Майстер спорту СРСР (1961). Віце-президент федерації футболу Одеської області.

Освіта вища. У 1957 році закінчив Одеський інститут інженерів морського флоту. Нині — старший викладач кафедри фізичного виховання Одеського державного екологічного університету.

Життєпис

Георгій Городенко народився 7 травня 1936 року в Одесі на Пересипу, де в 1951 році й зробив свої перші футбольні кроки, будучи учнем 30-ї школи на Ярмарковій площі, який був сусідом стадіоном заводу імені Жовтневої революції. На вибір амплуа Городенка вплинув фільм «Воротар», знятий за романом Лева Кассіля.

У 1954 році Городенко опинився в команді Футбольної школи молоді, в складі якої був разом з Юрієм Заболотним, Василем Москаленко, Володимиром Щегольковим, Костянтином Фурсом і Володимиром Єлісєєвим. У тому ж році був запрошений у «Металург», в якому й розпочав свою професійну футбольну кар'єру.

У серпні 1955 року дебютував в команді майстрів в матчі першості СРСР класу Б, всі 90 хвилин проти ужгородського «Спартака».

У сезоні 1961 року завоював разом з «Чорноморцем» першість класу Б і право посперечатися з донецьким «Шахтарем» за путівку в клас А, проте Федерація футболу СРСР скасувала перехідні ігри з «гірниками».

Історичний вихід в еліту радянського футболу «морякам» вдався лише через три роки, коли «Чорноморець» виграв 6 з 6-и матчів, які залишилися. У всіх матчах ворота «моряків» захищав Городенка, який пропустив лише два м'яча, які ні на що не вплинули.

У Класі А Городенко відіграв за «Чорноморець» 18 матчів і пропустив 24 м'ячі, ще в 3-х матчах йшов з поля, залишивши ворота в недоторканності, а з чотирьох пенальті, призначених у його ворота, відбив два, вигравши дуелі у Слави Метревелі^[1] й Едуарда Стрельцова^[2].

У 1966 році Городенко відправився до дніпропетровського «Дніпра», який очолював Анатолій Зубрицький, де через три сезони завершив професійну ігрову кар'єру, в ході якої виступав за збірну СРСР класу Б.

Після відходу з «Дніпра» провів чотири сезони в татарбунарському «Повстанні», якому допоміг стати найтитулованішою командою в одеському обласному футболі в епоху СРСР. Граючи за татарбунарців, Городенко двічі виграв чемпіонат і Кубок області, беручи до уваги масштабних турнірів всесоюзного значення.

У 70-ті роки Городенко зосередився на адміністративній роботі, будучи обраним до складу спочатку виконкому, а потім й президії обласної федерації футболу, в якій працює донині. У 1983 році як граючий тренер очолив ветеранську збірну СРСР, з якою об'їздив Радянський Союз і Європу аж до розпаду СРСР, паралельно інспектуючи матчі чемпіонату СРСР, а потім й України.

Шість років (1991—1997) керував федерацією футболу Одеської області, а до цього періоду й згодом довгі роки обіймав посаду віце-президента ФФОО.

У 2001 році був включений до списку найкращих футболістів Одеси XX століття.