Городище (Білоцерківський район)

село Городище
Країна	Україна
Область	Київська область
Район	Білоцерківський район
Тер. громада	Білоцерківська міська громада
Код КАТОТТГ	UA32020010080042835
Основні дані
Засноване	XVI ст.
Населення	191
Поштовий індекс	09153
Телефонний код	+380 04563
Географічні дані
Географічні координати	49°43′11″ пн. ш. 30°0′40″ сх. д.
Водойми	р. Рось
Місцева влада
Адреса ради	09153, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Пилипча, вул. Соборна, 5
Карта
Городище
Городище
Мапа
Городище у Вікісховищі

Городи́ще — село в Білоцерківському районі Київської області над річкою Рось. Входить до складу Білоцерківської міської громади. Засноване в XVI столітті

Історія

Городище, пам'ятник Костянтинові Паустовському на острові Паустовського

В часи правління Катерини II Запорізьку Січ розігнали, частина козаків оселилася на берегах річки Рось біля Білої Церкви. Село пов'язане із Костянтином Георгійовиячем Паустовським — тут у власній садибі мешкав його дід Максим Григорович, помер батько Гргорій Максимович, мешкали та поховані брати та сестри батька. Прадід письменника Григорій Паустовський-Сагайдачний оселився в Городищі в 1775 році. Хороші родючі землі були до цього часу розібрані першими поселенцями Пилипчі і Городищів. Тому Григорій Паустовський-Сагайдачний оселився на ділянці, розміщеній на невеликій леваді над берегом річки навпроти острова Лісок. Місцевість була дуже мальовнича, та й зараз ті, хто її вперше бачать, називають «Маленькою Швейцарією».

Оскільки предки Паустовського були вихідцями із знатної козацької родини гетьманів Сагайдачних, Григорій зумів виклопотати у царського уряду звання помісного дворянина.

Дворяни Паустовські все життя побоювалися за цілісність своєї левади, оскільки її в будь-який день міг проковтнути всемогутній граф Францішек Браницький, один з найбагатших магнатів в країні і повновладний господар Київської губернії. Річка Рось з усіма берегами вважалася священною власністю графа. Григорію Паустовському-Сагайдачному довелося піти навіть на такий крок, як прийняття католицизму. Костянтин Паустовський писав: «Наші діди і прадіди орали землю і були звичайнісінькими терплячими хліборобами, хоча вважалися нащадками запорізьких козаків».

Левада і весь маєток перейшли згодом до Максима Григоровича Паустовського. Останній власник маєтку — Ілля Максимович Паустовський, дядько письменника. У селі останнього власника називали Ілляшко, а місце, де стояла садиба, називають досі «Ілляшкова левада».

Охоронна грамота та інші документи після смерті Іллі перейшли до його сина Костянтина Ілліча і були загублені під час війни 1941—1945 років. Існування цих документів підтверджує сам Костянтин Георгійович, а в 1920 році про них розповідав найстаріший житель Пилипчі, сільський громадський писар Гервасій Маркович Білецький. Його розповідь була записана учителем місцевої школи і збереглася.

Сама садиба була знищена у 1930-х роках під час колективізації. На місці садиби школярі та педагоги висадили дерева, надавши їй первісного вигляду. Було відновлено і «криницю Паустовських». Вода з криниці славиться своєю надзвичайно чистою та цілющою водою. Сюди по воду приїздить безліч людей. Також на місці садиби ростуть верби, посаджені сином письменника Вадимом.

Городище, краєвиди

У селі і тепер мешкають близькі родичі Костянтина Паустовського, на 2002 рік мешкало 11 нащадків по дідовій ліеії Максима Григоровича. Сам письменник багато часу провів тут у дитинстві, потім відвідував село, востаннє 1954 року. Дитячі враження від перебування у Городищі описані у повісті «Далекі роки». Він писав: «Городище и Черкассы — это праздники, а гимназия — будни».

Населення — 191 житель (2001), 163 жителі (2009).

Відомі люди

• Мошинський Євген Іванович — генерал-хорунжий Армії УНР

Джерела

• Облікова картка на сайті ВРУ^{[недоступне посилання з липня 2019]}