Перейти до вмісту

Горчаков Костянтин Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Горчаков Костянтин Олександрович
Народився5 грудня 1841(1841-12-05)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Санкт-Петербург, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер20 квітня 1926(1926-04-20) (84 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Париж Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняБатіньйоль Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьполітик, колекціонер мистецтва Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовросійська і французька Редагувати інформацію у Вікіданих
Титулкнязь Редагувати інформацію у Вікіданих
РідГорчаковиd Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоГорчаков Олександр Михайлович Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиМарія Мусіна-Пушкінаd Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриМихайло Горчаковd і Олександр Мусін-Пушкінd Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зМарія Стурдзаd Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиОлександр Горчаков[d] і Mikhail Konstantinovich Gorchakovd Редагувати інформацію у Вікіданих

Костянтин Олександрович Горчаков (5 грудня 1841, Санкт-Петербург, Російська імперія — 20 квітня 1926, Париж, Франція) — київський віце-губернатор (1877—1878), шталмейстер, таємний радник з роду Горчакових[2], князь.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в Санкт-Петербурзі 5 грудня 1841. Син і спадкоємець державного канцлера Олександра Михайловича Горчакова, власник пишного будинку № 17 на Великій Монетній, а також земель в Полтавській губернії.

Ясновельможний князь володів нерухомістю в Одесі, зокрема на Молдаванці — будинок № 15 по вулиці Степовій[3].

Після Жовтневої революції в еміграції у Франції.

Помер в 1926 в Парижі. Похований на кладовищі Батіньоль.

Родина

[ред. | ред. код]
Марія Михайлівна Горчакова
Костянтин Горчаков на посаді шталмейстера (в костюмі боярина часів царя Олексія Михайловича)

Дружина (з 7 квітня 1868) — княжна Марія Михайлівна Стурдза (1849-21.02.1905), дочка молдовського господаря Михайла Стурдзи від його шлюбу з Смарандой Вогоріде. За словами сучасниці, в 17 років княжна Стурдза була дуже непоганою дівчиною, незважаючи на «умисне спотворення її матір'ю»[4], яка нібито терпіти її не могла і дуже гнобила[5]. Шлюб її, укладений в Парижі, не був щасливим.

У 1886 діяльна княгиня Горчакова затіяла розлучення і добилася його через свої фанаріотські зв'язки. При цьому за грамотою на розлучини вона звернулася безпосередньо до константинопольського патріарха Іоакима IV, що Священний Синод визнав втручанням в свої справи. Хоча Костянтин Побєдоносцев відправив до Стамбула ноту протесту, розлучення було дано. Отримавши довгоочікувану свободу, Марія Михайлівна проживала в Парижі або на своїй віллі в Сорренто, де приймала багатьох високопоставлених гостей і дипломатів. Померла від туберкульозу в Монте-Карло, похована в Баден-Бадені. діти:

  • Марія (03.07.1871[6] -1924), фрейліна двору (01.04.1890); перший чоловік князь Олексій Олександрович Кудашев[7] (1861—1901); другий чоловік — публіцист правого спрямування Олександр Миколайович Брянчанінов (1874—1960). Після революції поїхала з дочками до Франції. Одна з них, княгиня Путятіна, прийняла постриг і повернулася в Москву, де була зведена патріархом Алексієм I в сан ігумені.
  • Олена (1873—1948), фрейліна двору (01.01.1893), в 1901 році в Римі вінчалася з дипломатом Василем Васильовичем Солдатенковим (1879—1944). Він захоплювався спортом, витрачав величезні кошти на автомобілі та один з них назвав «Ліна» на честь красуні Ліни Кавальєрі, яку раніше підкорив. «Жінки сходили по ньому з розуму, — згадував Фелікс Юсупов, — він був розумний, спортивний, чарівний». Шлюб не був вдалим і в 1913 закінчився розлученням.
  • Олександр (1875—1916), ротмістр, переяславський повітовий предводитель дворянства. Помер в Петрограді від ран, отриманих на фронті Першої світової війни.
  • Борис (01.06.1879, Карлсруе — 10.11.1900), помер в Гардоні від туберкульозу.
  • Михайло (1880—1961), камер-юнкер, монархічний діяч еміграції, колекціонер; одружений (з 24 листопада 1907; Париж)[8] на графині Наталії Стенбок (1880—1939?), розлученій дружині П. М. Стенбока і дочки мільйонера ПавлаХаритоненко, спадкоємиці садиби Наталівка.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ свідоцтво про шлюб
  2. ↑ Горчаков — светл. кн. Конст. Алдр. // Алфавитный указатель жителей… // Весь Петроград на 1917 год, адресная и справочная книга г. Петрограда. — Петроград : Товарищество А. С. Суворина — «Новое время», 1917. — С. 177. — ISBN 5-94030-052-9.
  3. ↑ Дом Дробинского на Молдаванке: что нам о нем известно. Одесса-будущее, 02.07.2021. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 29 вересня 2021.
  4. ↑ По словам Л. Автономовой, мать водила свою единственную дочь одетую, как прислуга, в «ужасных плоских шляпах на резинках под подбородком и в безобразных прюнелевых башмаках, как лодки». «Бедная юная княжна» была совершенно забита, но при этом поддерживала дружбу со своим братом, которого мать боготворила.
  5. ↑ Л. И. Автономова. Воспоминания о жизни // Исторический вестник. — 1916. — № 9. — С. 611—612.
  6. ↑ ЦГИА СПб. ф.19. оп. 124. д. 1095. с. 313. Метрические книги церкви Царскосельского дворца.
  7. ↑ Внучатый племянник Николая Даниловича Кудашева.
  8. ↑ ЦГИА СПб. ф.19. оп.126. д. 1689. с. 92. Метрические книги православных церквей за границей.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Придворний календар на 1911 рік. — СПб. — С. 102.
  • Список цивільним чинам перших трьох класів. Виправлений по 1 вересня 1914 року. — Пг., 1914. — С. 298.
  • Російське зарубіжжі у Франції 1919—2000 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] . / Л. Мнухін, М. Авриль, В. Лоський. — М. Наука; Будинок-музей Марини Цвєтаєвої, 2008.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Горчаков_Костянтин_Олександрович&oldid=37622463