Горчинський Омелян

Слуга Божий
о. Омелян Горчинський
Слуга Божий ; о. Омелян Горчинський
	Фото з кримінальної справи о. Омеляна Горчинського
Народився	21 листопада 1888; Тернопіль, нині Україна
Помер	27 липня 1954 (65 років); Потьма, Зубово-Полянський район, Мордовія, нині РФ
Діяльність	священик УГКЦ
Відомий завдяки	церковний діяч
Alma mater	Львівська духовна семінарія Святого Духа і Єзуїтська колегія Canisianum в Інсбруку
Титул	крилошанин
Конфесія	греко-католик
Нагороди	Духовний хрест заслуг (Австро-Угорщина)
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Горчинський.

Омеля́н Горчи́нський, також Ґорчи́нський^[1] (21 листопада 1888, Тернопіль — 27 липня 1954, Потьма, Мордовія, нині РФ) — церковний діяч, священник УГКЦ, педагог, військовий капелан, крилошанин, радник і референт митрополичої консисторії. Член Богословського наукового товариства. Слуга Божий.

Життєпис

Філософсько-богословську освіту здобув у Львівській духовній семінарії та Інсбруку в колегії Канізіянум (1909–1911)^[2]. Священничі свячення отримав у 1911 році. Учасник 3-го Католицького конгресу у Велеграді (1911). Був префектом (1912–1914) і віце-ректором (1918) Львівської духовної семінарії. Під час Першої світової війни був військовим капеланом^[3], був відзначений нагородою для військових капеланів.

Після війни був катехитом вселюдних шкіл у Жидачеві і «Рідної школи» у Львові, сотрудником Успенської церкви у Львові (1924–1938). Член митрополичої консисторії (1924–1945) і крилошанин (1938—1945). Парох Львівської архикатедри святого Юра (1938–1945), віце-декан Львівського деканату (1944–1945)^[4].

Під час відступу совєтської армії з Галичини наприкінці червня 1941 року енкаведисти вивели о. Омеляна разом з іншими крилошанами на святоюрське подвір'я, поставили їх «под стєнку» лицем до стіни та сказали, що будуть розстріляні, а після кількох годин такого знущання їх відпустили^[1].

Заарештований органи НКДБ 11 квітня 1945 року разом із митрополитом Йосифом Сліпим та іншими владиками. Помер у концтаборі.

Нагороди

Духовний хрест заслуг ІІ ступеня з мечами на біло-червоній стрічці (нім. Geistliches Verdienstkreuz 2. Klasse am weissroten Bande)^[5]

Беатифікаційний процес

Від 2001 року триває беатифікаційний процес прилучення о. Омеляна Горчинського до лику блаженних^[6].

Примітки

↑ ^а ^б Священики ісповідники і мученики // Богословія. — Т. 48. — Кн. 1-4. — Рим 1984. — С. 229.
↑ Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students… — P. 99.
↑ Полеві духовники Української Галицької Армії [Архівовано 13 лютого 2016 у Wayback Machine.]. — Вінніпег, 1963. — С. 300.
↑ Дмитро Блажейовський. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944)… — С. 116.
↑ Ranglisten des Kaiserlichen und Königlichen Heeres 1918 (Wien, 1918) [Архівовано 18 лютого 2022 у Wayback Machine.]. — S. 1657.
↑ “Маю моральну певність, що усі ці люди дійсно потерпіли за віру”. risu.org.ua (англ.). Архів оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 5 лютого 2017.

Джерела

Дуда І. Горчинський Омелян // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 405. — ISBN 966-528-197-6.
Дмитро Блажейовський. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944). — Том ІІ. — Духовенство і Релігійні Згромадження: англійською мовою. — Львів–Київ: КМ Академія, 2004. — 570 с. — ISBN 966-518-225-0 (англ.)
Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576—1983), AOSBM, Sectio I. — Vol. 43. — Rome 1984. — 366 p. (англ.)

Посилання

Білас Василь. Агентурна справа «Ходячие». НКВД проти УГКЦ [Архівовано 6 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Історична правда. — 2011. — 15 квітня [дата доступу 5 лютого 2017]

Біографії Католицтво Тернопільщина Львів

[:0-1] а ^б Священики ісповідники і мученики // Богословія. — Т. 48. — Кн. 1-4. — Рим 1984. — С. 229.

[2] Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students… — P. 99.

[3] Полеві духовники Української Галицької Армії [Архівовано 13 лютого 2016 у Wayback Machine.]. — Вінніпег, 1963. — С. 300.

[4] Дмитро Блажейовський. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944)… — С. 116.

[5] Ranglisten des Kaiserlichen und Königlichen Heeres 1918 (Wien, 1918) [Архівовано 18 лютого 2022 у Wayback Machine.]. — S. 1657.

[6] “Маю моральну певність, що усі ці люди дійсно потерпіли за віру”. risu.org.ua (англ.). Архів оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 5 лютого 2017.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]