Господи, гніву пречистого…
| Господи, гніву пречистого... | ||||
|---|---|---|---|---|
| Жанр | вірш молитва (медитація) | |||
| Автор | Стус Василь Семенович | |||
| Мова | українська | |||
| Написано | 23 січня 1972 року | |||
| Опубліковано | 1986 | |||
| Країна |  Україна | |||
|
| ||||
«Господи, гніву пречистого…» — вірш українського поета XX століття, перекладача, літературознавця, правозахисника Василя Семеновича Стуса. Вірш спочатку увійшов до збірки «Час творчості» (нім. Dichtenszeit, написаної поетом під час першого слідства 1972 року в камері попереднього ув'язнення Київського республіканського КДБ. Згодом поезія «Господи, гніву пречистого…» в іншому варіанті увійшла до збірки «Палімпсести». [1]
Господи, гніву пречистого
благаю — не май за зле.
Де не стоятиму — вистою.
Спасибі за те, що мале
людське життя, хоч надією
довжу його в віки.
Думою тугу розвіюю,
щоб був я завжди такий,
яким мене мати вродила
і благословила в світи.
І добре, що не зуміла
мене від біди вберегти.[2]
|
Ідея стоїцизму, подолання страху перед смертю і випробуваннями долі проймає вірш „Господи, гніву пречистого“. | 
|
— Микола ТКАЧУК, доктор філологічних наук, професор [3] | ||
|
|
В. Стус знову звертається до Бога не з проханням ласки, а благає дати ―гніву пречистого, за допомогою якого обіцяє витримати всі Господні випробування. І хоч поет дякує Всевишньому за те, що дав людині вік короткий, що передбачає й недовгі муки, однак у цьому ж таки монолозі вчувається туга за життям і щире бажання продовжити його, бодай подумки, хоч яким би важким воно не було...автор вірша ні в чому не розкаюється, вірить у те, що жив просто й правильно, можливо, навіть занадто правильно. За це він вдячний своїй матері, яка не навчила його кривити душею, а тому ― не зуміла од біди вберегти. А віра допомагає йому виживати в дуже складних життєвих умовах... У цьому вірші звучить мотив високої жертовності. Ліричний суб‘єкт свідомо віддає себе в офіру заради високої ідеї, заради виконання свого людського обов‘язку. |
|
— Ганна ВІВАТ, доктор філологічних наук, професор [4] | ||
В цьому вірші перед читачем постає картина духовних шукань ліричного героя, його стійкості і заспокоєння, знайденого у зверненні до Господа. В поезіях Стуса слово «Господь» як звертання використовується 33 рази (підрахунки здійснено на основі збірки творів В. Стуса у 12 томах (1, 3, 5 томи).[5] Це духовне спілкування очищає душу і розум, дає сили рухатися далі й достойно пройти життєве випробування.
Головна ідея вірша — це заклик до того, щоб залишатися собою («яким мене мати вродила»), вистояти, витримати знайшовши гармонію в собі («Де не стоятиму — вистою»), бути вдячним Богові та матері («Спасибі за те, що мале людське життя, хоч надією довжу його в віки», «Думою тугу розвіюю, щоб був я завжди такий, яким мене мати вродила»), утвердитись в своїй правді шляхом спілкування з вищими силами.[6]
Поезія «Господи, гніву пречистого…» одна з трьох зі збірки «Час творчості» написана дольником[1]. Автор застосовує перехресну риму, тобто перший рядок поєднує з третім, а другий з четвертим.
На думку українського літературознавця Миколи Ткачука в основу поезії покладено канон, запропонований християнським богословом і філософом VІІІ століття Іваном Дамаскином, як сходження розуму до Бога.[3] Також є думка, що в основу твору покладено молитву Господню:[7]
Господи, гніву пречистого (звертання)
благаю – не май за зле. (прохання)
Де не стоятиму – вистою. (обіцянка)
Спасибі за те, що мале (подяка)
людське життя, хоч надією
довжу його в віки.
В поезії «Господи, гніву пречистого…» переплітаються такі жанрово-тематичні різновиди літературної молитви як молитва-подяка, молитва-прохання ліричного героя за себе, молитва-рефлексія[8].
Метафізичні складові болючого досвіду ліричного героя поезії «Господи гніву пречистого» виходять за межі доступного буденній свідомості, оскільки Василь Стус під час його написання переживає психотравмуючі події, пебуває за ґратами й колючим дротом. [9]
| Російською | |||
|---|---|---|---|
| Господи, гнева пречистого,
сердцем молю, — не держи. Всюду, где нужно, — выстою. Спасибо за то, что жил. Жизнь мою, пусть надеждой, Я продолжаю в веках. Мысли мои по-прежнему Воспринимают всё так, как меня мама учила в часы расставаний и встреч. Так что, не зря не случилось меня от беды уберечь. [10] Переклад Олександрини Кругленко |
|||
- ↑ а б Ярина Ходаківська ДОЛЬНИК ВАСИЛЯ СТУСА//Науковий вісник Чернівецького університету. 2012. Випуск 585 – 586. Слов’янська філологія, c.107-11
- ↑ Стус, Василь (1999). Твори: в 4 т. Т. Т. 3, Кн. 1. Львів: Просвіта. с. 486.
- ↑ а б Ткачук, М. (2014). Типологія героя-екзистенціала в ліриці Василя Стуса. Актуальні проблеми української літератури і фольклору. № 21-22. с. 89—103. Процитовано 6 листопада 2020.
- ↑ ВІВАТ, Г. І. Поетика жанру молитви в ліриці Василя Стуса. Питання літературознавства, 2005, 13: 66-74.
- ↑ Маркіна, Анна Михайлівна (2014). Бог і Господь як чинники художнього світу Василя Стуса. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Філологія» (укр.). № 1127. с. 223—227. ISSN 2227-1864. Архів оригіналу за 30 серпня 2020. Процитовано 6 листопада 2020.
- ↑ Бородінова, М. В. (2011). Християнські образи, мотиви в поезії В. Стуса. Наукові записки [Національного університету Острозька академія]. Сер. : Філологічна. № 21. с. 125—131. Архів оригіналу за 6 березня 2022. Процитовано 6 листопада 2020.
- ↑ МАЛЕЦЬКА, Анастасія. Молитва в поезії Василя Стуса. Українська література в загальноосвітній школі, 2011, 9: 13-17.
- ↑ "Святі чуття, закладені в молитву…": Антологія української молитви: У 2 кн. /Упорядник, автор вступної статті і приміток В. І. Антофійчук. – Чернівці: Рута, 1996. – Кн. 1. – 152 с.; Кн. 2. – 187 с.
- ↑ Касьянов Г. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960–1980-х років / Георгій Касьянов. – К. : Либідь, 1995. – 224 с.
- ↑ Floyd (понедельник, 11 ноября 2013 г.). Верлибры и другое: Василь Стус. Стихи. (Перевод Александрины Кругленко). Верлибры и другое. Архів оригіналу за 5 лютого 2021. Процитовано 23 січня 2021.
- Соловей Е. Українська філософська лірика / Е. Соловей. – К. : Час, 1999.
- Коцюбинська М. Поетове «самособоюнаповнення» (Василь Стус)/ М. Коцюбинська // Самототожність письменника: до методології сучасного літературознавства. – К. : Українська книга, 1999.
- «Господи, гніву пречистого…» Василя Стуса в запитаннях і відповідях - на всі двісті [Архівовано 24 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- Лекція Людмили Кісельової для вчителів від Літературної лабораторії Мистецького арсеналу «Василь Стус: поет світового калібру на сайті YouTube (укр.)
- «Господи, гніву пречистого...» в читанні Ігоря Мурашка Аудіокнига.UA на сайті YouTube (укр.)
- АПОКРИФ - Господи, гніву пречистого... (Василь Стус)(РЕП ДО ЗНО) на сайті YouTube (укр.)
- Українська школа онлайн: 11 клас. Українська література. Стан активної позиції ліричного героя у творчості Василя Стуса на сайті YouTube (укр.)