Готфрід Буйонський
Готфрід фр. Godefroi de Bouillon | |||
| |||
---|---|---|---|
22 липня 1099 — 18 липня 1100 | |||
Наступник: | Балдуїн | ||
| |||
1089 — 18 липня 1100 | |||
(під іменем Готфрід V) | |||
Попередник: | Конрад | ||
Наступник: | Генріх II і Балдуїн I | ||
| |||
1076 — 18 липня 1100 | |||
Попередник: | Годфрід IV | ||
Наступник: | Балдуїн I і Євстахій III | ||
Народження: |
1060[1][2][…] Булонь-сюр-Мер, Фландрське графство, Французьке королівство | ||
Смерть: |
18 липня 1100[4][5] Єрусалим, Єрусалимське королівство | ||
Причина смерті: | загиблий у бою | ||
Поховання: | Храм Гробу Господнього | ||
Країна: | Єрусалимське королівство і Священна Римська імперія | ||
Релігія: | Християнство | ||
Рід: | Булонський дім | ||
Батько: | Євстахій II[6][7] | ||
Мати: | Ida of Lorrained[6] | ||
Го́тфрід (лат. Godefridus; бл. 1060 — 18 липня 1100) — один із керівників Першого хрестового походу (1096—1099), перший правитель Єрусалимського королівства (1099—1100). Герцог Нижньої Лотарингії (1087—1096). Представник франкського Фландрського дому. Народився у Булоні. Молодший син графа Булонського Євстахія II і принцеси Лотаринзької Іди. Брат булонського графа Євстахія III і майбутнього Єрусалимського короля Балдуїна I.
Разом із родичами і васалами відгукнувся на заклик папи Урбана II допомогти у звільнені Святої Землі. Продав власні володіння, зокрема Буйонський замок, щоб взяти участь у військовому паломництві. Очолив один із підрозділів хрестоносців Першого хрестового походу. Після тривалої облоги відвоював Антіохію у турків-сельджуків (1097—1098). Відзначився при звільненні Єрусалиму, першим здобувши міські мури (1099). Проголошений правителем міста, але відмовився прийняти корону там, де Христос носив терновий вінець. Задовільнився титулом князя (лат. princeps) та захисника Святого Гробу (лат. Advocatus Sancti Sepulchri). Розбив війська Фатимідського халіфату при Аскалоні (1099). Помер у Єрусалимі. Похований у Базиліці Святого Гробу. Його спадок перейшов до брата Балдуїна I, який прийняв титул короля Єрусалиму.
Визначна постать історії християнства та лицарства. Один з героїв поеми «Визволений Єрусалим» авторства Торквато Тассо. Один із дев'яти достойників, наднаціональний герой, взірець для європейського воїнства середньовіччя і нового часу.
- Готфрід Буйонський, або Бульйонський (лат. Godefridus Bullionensis, Goderfridus de Bullion) — за назвою Буйонського замку, який він продав єпископу, щоб взяти участь у Хрестовому поході.
- Готфрід Булонський — за назвою батьківського Булонського графства.
- Готфрід Єрусалимський — за назвою Єрусалимського королівства, першим правителем якого він став у 1099 р.
- Готфрід V Лотаринзький — за номером правителя і назвою герцогства Нижньої Лотарингії, спадкоємцем якого він став у 1087 р.[8].
- Годфруа, Жоффруа (фр. Godefroy), Годефройд (давньофр. Godefroid), Ґоффредо (італ. Goffredo di Buglione), Ґодофредо (ісп. Godofredo de Bouillón), Ґодфрі (англ. Godfrey of Bouillon), Годфрід (нід. Godfried), Ґоттфрід (нім. Gottfried) на різних європейських мовах.
- Ґоффред (Кгоффред, де диграф кг на письмі позначав звук ґ) у давньоукраїнській традиції, див. переклад поеми Звільнений Єрусалим Торквато Тассо у кінці XVII — на початку XVIII ст.[9]
Готфрід народився близько 1061 року. Він був другим сином булонського графа Євстахія II Довгобородого і його другої дружини, лотаринзької принцеси Іди, доньки Годфріда III Бородатого[11][12]. Готфрід мав старшого брата Євстахія ІІІ, майбутнього булонського графа, та молодшого Балдуїна I, майбутнього першого короля Єрусалима.
Його дядько, брат матері, Ґодфрід IV Лотаринзький) був бездітним і зробив Готфріда своїм спадкоємцем. У 1089 році, після смерті дядька, у віці 15 років, Готфрід стає герцогом Нижньої Лотарингії. Герцогство відігравало важливу роль у ті часи, воно слугувало своєрідним буфером між королівством Франція та німецькими землями, та охоплювало більшу частину сучасної Бельгії.
Готфрід був блакитнооким і мав русяву бороду; вирізнявся надзвичайною фізичною силою — класичний образ лицаря. Його простота і твердість у прийнятті рішень та реалізації планів, невибагливість, привітність із васалами були відомі всім. Абсолютно щира побожність контрастувала з духовними прагненнями більшості великих феодалів того часу, які більше турбувалися про послаблення ролі церкви і з жадобою поглядали на монастирські землі. Саме ця риса висунула Готфріда на чільну роль на останньому етапі Першого Хрестового походу (1096 — 1099).
З 7 червня 1099 року брав участь у облозі Єрусалима. 15 липня керував останнім штурмом міста на північному сході. Його облогова башта першою досягла стін міста, з якої він у супроводі брата Євстахія і фламандських лицарів Летальда і Енгельберта з Турная першим увірвався у Єрусалим. У боях на стіні він зазнав поранення, але встановив прапор з хрестом на єрусалимських мурах. Це неймовірно підбадьорило хрестоносців, які навипередки заходилися штурмувати стіни і того ж дня успішно захопили Святе місто.
22 липня 1099 року проголошений королем. Проте він відмовився від золотої корони оскільки не хотів носити золотого вінця там, де Цар царів носив терновий вінець. Тому він був проголошений правителем Єрусалимського королівства з титулом «Захисник Гробу Господнього»[13].
12 серпня 1099 року розбив 20-тисячну армію Фатимідів у битві при Аскалоні.
Готфрід Буйонський помер 18 липня 1100 року. Тіло його було поховане на Голготі, поблизу Гробу Господнього, у Базиліці Святого Гробу.
- Godefridus Lotharingiæ dux (Готфрід, герцог Лотарингії) — у Вільгельма Тірського[14]
- Батько: Євстахій II
- Матір: Іда
- Брат: Євстахій III
- Брат: Балдуїн I
Італійський поет Торквато Тассо зробив Ґотфріда Булонського героєм своєї поеми «Визволений Єрусалим», написаної у 1559—1575 роках.
Пам'ятники Готфріду Булонському встановлені на Королівській площі в Брюсселі та у його рідному місті Булонь-сюр-Мер.
-
Кінна статуя Ґотфріда в Брюсселі
-
Статуя Ґотфріда в Булонь-сюр-Мер
-
Статуя Ґотфріда у Соборі Гофкірхе, Інсбрук
-
Стела Ґотфріда Булонського в Церкві Святого Губерта в Бейзі-Ті. Бельгія
-
Ґотфрід на розписі вілли Фавард, 1861 р.
-
Кенотаф Ґотфріда в Храмі Гробу Господнього (1870 р., за ксилографією XV ст.)
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118718266 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ Catalogue of the Library of the Pontifical University of Saint Thomas Aquinas
- ↑ Geminate — 2000.
- ↑ Pas L. v. Genealogics — 2003.
- ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Caen R. o. The Gesta Tancredi of Ralph of Caen: A History of the Normans on the First Crusade — Ashgate Publishing, 2005. — P. 36. — ISBN 978-0-7546-3710-3
- ↑ Murray 2000. p. 20.
- ↑ Торквато Тассо. ДЂИСТВІЯ КГОФФРЕДА, ИЛИ ІЄРУСАЛИМУ СВОБОЖДЕННАГО
- ↑ «Гробниця Готфріда була зруйнована в 1808 році, але в той час великий меч, який, як кажуть, належав йому, все ще показували». L. Bréhier, "Godfrey of Bouillon" in The Catholic Encyclopedia (1909).
- ↑ Butler, Alban; Burns, Paul (2000). Butler's Lives of the Saints. Continuum International Publishing Group. с. 93. ISBN 0-86012-253-0.
- ↑ Godefroi de Boulogne (І). Foundation for Medieval Genealogy. 14 травня 2007. Архів оригіналу за 7 червня 2020. Процитовано 23 листопада 2008.
- ↑ Whitworth Porter (2013). A History of the Knights of Malta. Cambridge Library Collection - European History. Cambridge University Press. с. 18. ISBN 9781108066228. Процитовано 20 травня 2014.
- ↑ William of Tyre I. XVII, p. 45, III.XXIII, p. 146, and IX.V, p. 370.
- Murray, A.V. The Crusader Kingdom of Jerusalem: a dynastic history 1099-1125 (Prosopographica & Genealogica), 2000.
- Готфрід Бульйонський — «Лицар без страху і докору» Рівно 907 років тому, 15 липня 1099 року, хрестоносне воїнство увірвалося в Єрусалим // Дзеркало Тижня. № 27 (606) 15 — 21 липня 2006
- Заборов М. А. Крестоносцы на Востоке. — М.: Наука, 1980 [Архівовано 22 січня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Готфрід Буйонський
- Godefroi de Boulogne (І). Foundation for Medieval Genealogy. 14 травня 2007. Архів оригіналу за 7 червня 2020. Процитовано 23 листопада 2008.
- Godefroi de Boulogne (ІІ). Foundation for Medieval Genealogy. 14 травня 2007. Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 23 листопада 2008.
- Так хоче Бог – перший хрестовий похід (1096 – 1099) [Архівовано 23 вересня 2018 у Wayback Machine.]