Гоґаніт
| Гоґаніт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | затверджений (А)[d][1][2]  |
| IMA-номер | IMA2001-029 |
| Абревіатура | Hgn[3] |
| Хімічна формула | Cu(CH₃COO)₂·H₂O |
| Nickel-Strunz 10 | 10.AA.35 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | моноклінна сингонія[4] |
| Інші характеристики | |
| Типова місцевість | Брокен-Гілл[2][4] |
 Гоґаніт у Вікісховищі | |
Гоґаніт[5] є надзвичайно рідкісним вторинним мінералом із класу органічних речовин із хімічним складом Cu(CH3COO)2·H2O, і тому хімічно є ацетатом міді.
Гоґаніт кристалізується в моноклінній кристалічній системі та утворює блакитно-зелені призматичні або пластинчасті кристали розміром до 0,6 мм. Це порівняно м'який мінерал з твердістю Мооса 1,5 і блідо-блакитною рисою.
Мінерал був названий на честь австралійського колекціонера мінералів Грема П. Гоґана (1957 р.н.), який вперше знайшов його в копальні «Перілья-Потосі» (Брокен-Гілл, Новий Південний Уельс, Австралія). Він був проаналізований і описаний у 2002 році Д. Е. Гіббсом, Уве Колічем, П. Левереттом, Дж. Л. Шаропом і П. А. Вільямсом. У тому ж році він був офіційно визнаний мінералом IMA.[6]
Природні ацетати надзвичайно рідкісні, хоча оцтова кислота широко поширена в природі. Поки гоґаніт не був визнаний мінералом, кальклацит був єдиним відомим представником цього класу речовин, хоча і має антропогенне походження.[6] До того часу вважалося, що кальклацит залишиться єдиним представником ацетатів, а суто природне утворення інших ацетатів вважалося дуже малоймовірним. З визнанням IMA гоґаніту мінералом він став першим представником цього класу речовин, який утворився без антропогенного впливу.
Типовий матеріал мінералу зберігається в геоцентрі Брокен-Гіллу, в Австралійському музеї в Сіднеї та в Музеї Вікторії в Мельбурні.
Оскільки гоґаніт був визнаний самостійним мінералом лише в 2001 році, він включений у 8 класифікацію, яка з 1977 року застаріла. Лише в Каталозі мінералів Ляпіса Штефана Вайса, який з огляду на приватних колекціонерів та інституційні колекції досі дотримується старої форми системи Карла Гуго Штрунца, мінерал отримав систематичний мінеральний індекс IX/A.02-16. У «Систематиці Ляпіса» це відповідає класу «органічні сполуки», а там — відділу «солі органічних кислот», де гоґаніт разом з абелсонітом, кальклацитом, чанабаяїтом, дашковаїтом, ерландитом, формікаїтом, джульєнітом, кафегідроціанітом, меллітом, пейситом, піготитом утворює об'єднану групу «інші органічні солі, включно з мелатами, цитратами та ацетатами» (станом на 2018 рік).[7]
Міжнародна мінералогічна асоціація (IMA) у останньому оновленні 2009 року 9-го видання класифікації мінералів Штрунца також класифікує гоґаніт у відділі «солей органічних кислот». Однак тепер цей відділ чітко розділений відповідно до груп речовин, які складають основу відповідного мінералу, так що гоґаніт можна знайти в підгрупі «Ацетати» відповідно до його складу, де він є єдиним членом безіменної групи 10.AA.35.
Класифікація мінералів Дани також класифікує гоґаніт до однойменного класу та підрозділу «органічні мінерали». Тут він є джерелом іменування «групи гоґаніту» з систематичним номером 50.02.07, куди входить іншим член групи пейсит у підрозділі «солі органічних кислот (мелати, цитрати, ціанати та ацетати)».
Гоґаніт кристалізується в моноклінній системі в просторовій групі C2/c з періодом ґратки a = 13,162(3) Å, b = 8,555(2) Å, c = 13,850(3) Å і β = 117,08(3)° і 8 формульних одиниць на елементарну комірку.[6]
Гоґаніт утворює дрібні призматичні або пластинчасті кристали, причому призматичні утворення за формою нагадують кристали турмаліну.
Термоаналітичні дослідження показали, що гоґаніт абсолютно подібний чистому ацетату міді. Як і цей, він виділяє при температурах між 83 °C і 95 °C свою кристалічну воду і розкладається вище 222 °C з утворенням купрум(ІІ) оксиду, вуглекислого газу та води.[8]
Для гоґаніту поки що відомо лише типова місцевість — Perilya Potosi Mine (Potosi Mine) в Брокен-Гілл. Тут гоґаніт утворився разом із пейситом у так званій залізній шляпі родовища через взаємодію вивітреної руди з рослинним матеріалом, що розкладається, особливо з гниючим листям. Крім того, обговорюється утворення через гниття дерев'яних конструкцій у гірничих спорудах. Перші описувачі підкреслюють, що внесення продуктів розкладання рослин не було спричинене людиною. Доведено, що мінерал утворюється на місці відкриття, а не пізніше, як у випадку з кальклацитом; тому це не музейний експонат.[6]
Мінерал зустрічається в цьому місці у вигляді ізольованих призматичних голок довжиною 0,6 мм спереду. Супутні мінерали, окрім пейситу, включають лінарит, малахіт, азурит, мідьвмісний смітсоніт, церусит, ґетит, гематит і кварц.
- [rruff-2.geo.arizona.edu Hoganite and paceite, two new acetate minerals from the Potosi mine, Broken Hill, Australia] (PDF). Т. 66. 2002-06. с. 459—464. doi:10.1180/0026461026630042.
- [mineralogicalassociation.ca A spectroscopic and thermoanalytical study of the mineral hoganite] (PDF). Т. 67. 2007. с. 48—57. doi:10.1016/j.saa.2006.05.037.
- ↑ Grice J. D., Ferraris G. New minerals approved in 2001 by the Commission on New Minerals and Mineral Names, International Mineralogical Association // The Canadian Mineralogist — Mineralogical Association of Canada, 2002. — Vol. 40. — P. 981–988. — ISSN 0008-4476; 1499-1276
- ↑ а б U. Kolitsch, P. Leverett, Williams P. A. et al. Hoganite and paceite, two new acetate minerals from the Potosi mine, Broken Hill, Australia // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2002. — Vol. 66, Iss. 03. — P. 459–464. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/0026461026630042
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б Mandarino J. A. New Minerals (2003) // The Canadian Mineralogist — Association Minéralogique du Canada, 2003. — Vol. 41. — P. 803–828. — ISSN 0008-4476; 1499-1276
- ↑ Г. Кульчицька, Д. Черниш, Л. Сєтая. Українська номенклатура мінералів / відп. ред. О. Пономаренко. — К. : Академперіодика, 2022. — С. 101. — ISBN 978-966-360-463-3.
- ↑ а б в г [rruff.info Hoganite and paceite, two new acetate minerals from the Potosi mine, Broken Hill, Australia] (PDF). Т. 66. 2002-06. с. 459—464. doi:10.1180/0026461026630042.
- ↑ Das große Lapis Mineralienverzeichnis. Alle Mineralien von A – Z und ihre Eigenschaften. Stand 03/2018 (вид. 7., vollkommen neu bearbeitete und ergänzte). Weise. 2018. ISBN 978-3-921656-83-9.
- ↑ [eprints.qut.edu.au A spectroscopic and thermoanalytical study of the mineral Hoganite] (PDF). Т. 67. 2007. с. 48—57.