Грабар Андрій Миколайович
| Грабар Андрій Миколайович | |
|---|---|
| Грабар Андрей Николаевич | |
 | |
| Народився | 8 серпня 1896 Київ,  Російська імперія →  Україна |
| Помер | 5 жовтня 1990 (94 роки) Париж,  Франція |
| Країна | Російська імперія[1] Франція |
| Діяльність | мистецтвознавець, професор, візантолог, археолог, викладач університету |
| Alma mater | Страсбурзький університет |
| Галузь | історія мистецтва |
| Заклад | Колеж де Франс, Гарвардський університет |
| Посада | професор |
| Науковий керівник | Кондаков Никодим Павлович |
| Відомі учні | Tania Velmansd |
| Членство | Болгарська академія наук Академія надписів та красного письменства (1990)[2] Американська академія мистецтв і наук Американська академія медієвістики[3] Сербська академія наук і мистецтв |
| Діти | Oleg Grabard |
| Нагороди |  |
Андрій Миколайович Грабар (фр. André Grabar, рос. Андрей Николаевич Грабар; 8 серпня 1896, Київ — 5 жовтня (або 3 жовтня[4]) 1990, Париж) — історик середньовічного і візантійського мистецтва.
Народився в Україні і здобув освіту в тодішній Російській імперії, більшу частину свого життя провів у Франції та США, всі його праці написані французькою мовою. Грабар вважається одним з основоположників вивчення візантійського мистецтва та ікон XII століття. Член Академії написів і красного письменства Франції (1955), Болгарської академії наук (1969) і ряду інших академій. Його син Олег Грабар також відомий історик, фахівець з історії середньовічного ісламського мистецтва.
Андрій Грабар народився 26 липня (8 серпня) 1896 року в родині юриста і сенатора Миколи Степановича Грабара. Його мати, Єлизавета Іванівна, походила з родини баронів Прітвіц, одним з її предків був фельдмаршал Іван Дибич. Після закінчення в 1914 році київської гімназії Грабар вирушив добровольцем на фронт у Галичину, проте незабаром внаслідок хвороби був демобілізований. Вступив до Київського університету на історично-філологічний факультет, через рік перевівся до університету в Петрограді, куди сім'я переїхала після того, як батько отримав нове призначення. Там він приєднався до школи Никодима Кондакова, брав участь у семінарі його старшого учня Дмитра Айналова. Після Лютневої революції Грабар покинув Петроград. Спочатку повернувся до Києва, а потім вирушив до Одеси, де в той час викладав Кондаков і там закінчив курс. У січні 1920 він залишив місто і разом з матір'ю вирушив у Варну (Болгарія).
У Болгарії Грабар працював в Археологічному музеї в Софії, керівники якого, Андрій Протич і Богдан Філов допомагали йому з поїздками по країні. Там він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Юлією Івановою. У жовтні 1922 переїхав до Страсбурга, де йому було запропоновано посаду викладача російської мови в місцевому університеті; там він захистив докторську дисертацію. У 1928 році родина отримала французьке громадянство, а в 1929 і 1933 роках народилися сини Олег і Микола. В цей час була написана його книга «Імператор у візантійському мистецтві», яка вийшла в 1936 році. Книга справила велике враження на наукову громадськість. Незабаром автор отримав від патріарха французької візантиністики Габріеля Мілле пропозицію зайняти його місце в фр. École pratique des hautes études.
У 1938 році Грабар переїхав до Парижа, де плідно займався дослідженнями. Протягом багатьох років він пропрацював професором візантійської археології в Колеж де Франс, а в 1958 році переїхав до США, де став однією з центральних фігур Думбартон-Окс Інституту Гарвардського університету, де був професором в 1950—1964 роках. В 1961 році проводив лекції в Національній галереї мистецтва у Вашингтоні. Став членом Американської академії мистецтв і наук.
Помер в Парижі 5 жовтня 1990 року.
- La peinture religieuse en Bulgarie, Paris: P. Geuthner, 1928
- L'Empereur dans l'art byzantin (1936)
- Martyrium (1943)
- L'Iconoclasme byzantin (1957)
- L'Age d'Or de Justinien (1966) Univers des Formes (Gallimard)
- Le Premier Art Chrétien (1967)
- Les Voies de la création en iconographie chrétienne (1978)
- ↑ LIBRIS — 2018.
- ↑ https://aibl.fr/academiciens-depuis-1663/
- ↑ https://www.medievalacademy.org/page/CompleteCorrFellow
- ↑ Gilbert DAGRON. André GRABAR // college-de-france.fr
- Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. — 1941 р.): матеріали до біобібліографічного словника / авт.-уклад. Л. В. Гарбар ; ред. кол.: Г. В. Боряк, Л. А. Дубровіна (голова), В. І. Попик та ін. ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т рукопису. — Київ, 2017. — C. 110. — URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/everlib/item/er-0002146 [Архівовано 27 березня 2019 у Wayback Machine.]
- Энгелина Сергеевна Смирнова. Киевлянин профессор Андрей Грабар (1896—1990) — От киевских храмов к искусству Византии… // Асоціація Європейських Журналістів, 9 січня 2012
- О. С. Бутырский. ГРАБАР [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // Православная энциклопедия. Том XII. — М.: Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2006. — С. 243—245. — 752 с. — экз. — ISBN 5-89572-017-Х
- Grabar, André Nikolaevich // Dictionary of art historians
_p181_HERODOTUS.jpg){kind=small}
|
Це незавершена стаття про історика. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 8 серпня
- Народились 1896
- Померли 5 жовтня
- Померли 1990
- Академіки Болгарської АН
- Члени Американської академії мистецтв і наук
- Члени Американської академії медієвістики
- Академіки Сербської академії наук і мистецтв
- Кавалери ордена «Pour le Mérite»
- Уродженці Києва
- Російські військовики Першої світової війни
- Емігранти з Російської імперії до Болгарії
- Українські мистецтвознавці
- Члени Академії надписів та красного письменства
- Французькі мистецтвознавці
- Мистецтвознавці США
- Викладачі Гарвардського університету
- Візантологи
- Померли в Парижі
- Кавалери ордена Pour le Mérite (цивільний клас)